ТОЯ
І хоч яка температурна
пора осінніх ув’ядань.
Не кожен зна, що ти отруйна
й на тебе мало сподівань.
По-особливому красива
на місці вив’ялих квіток.
Як і вони, ти прагнеш дива,
відчуженого від пліток.
А цього дива все немає.
Ніхто уваги не зверта.
І кожна хвиля, що минає,
тебе у холод загорта…
28 жовтня 2022
* * *
Під ними хвильки хить та хить.
І їх хитає кожну мить
під небом сонячним, ранковим,
цих Богом мічених птахів,
яким не треба зайвих слів
для возвеличення любові.
Дивився так би залюбки,
забувши згублені роки
чи ще якісь вагомі втрати.
І лебедина ця плавба,
і неозорість голуба
зуміли душу огортати
своїми ритмами, які
небесні, чисті і дзвінкі,
а ще правдиві передовсім.
Отак дивився б кожен раз
і слухав мовчки водночас
неспішну розповідь азовця.
31 жовтня 2022
* * *
Першою прокинулась аптека
у містечку, що уже не спить.
І хоча до нього недалеко,
та дістатись — вже як пощастить.
Грієшся із дозволу панянки.
В камуфляжі чоловік зайшов.
Певно, є потреба спозаранку
перевірить міцність підошов.
Він вийма з кишені довгий список
ліків, що утворюють гору.
Але їх не можуть відпустити,
бо зненацька відімкнувся струм …
2 листопада 2022
* * *
Осене, мене поспонукай
іншими поглянути очима
на погаслий витворений рай
барвами звичайними й простими.
А вони були і вже нема.
Став чіткіше проглядатись обрій.
І вже не заходить крадькома
сонце, що за день втомилось добре.
Знову я підходжу до ставка.
Вранішньою дихаю водою.
А вона, ще темна й хилитка,
лебедів хита переді мною…
8 листопада 2022
СИНИ
Майор і капітан. Відставники.
І братові сини із підмосков’я.
Не знаю, де тепер ті свояки.
Їх руки, певно, вимазані кров’ю
моїх захисників десь на фронтах.
Не знаю. Та виходить апріорі,
що ті, хто десантовані в полях
вкраїнських, капітани чи майори,
то все відверті наші вороги.
На це повидавали їм дипломи.
Таке, мій брате, вже не дорогий.
Вже путь твоя одрізана додому.
Ти потурав змосковщенню синам.
А що вже говорити про онуків.
І бачу, як ти витираєш сам
криваві і бридкі синівські руки…
12 листопада 2022
Прокоментуєте?
