* * *
Цей дощ якийсь незрозумілий.
Його не видно, а він є.
Немов хлопчина неумілий,
що приховав лице своє.
Казати рано: «По дощеві».
І рано ще у поле йти.
Але не рано в кожнім дневі
приємну вісточку знайти.
А особливо ті, із фронту.
Вони летять, як літаки.
І в хмарах кожен їхній контур
зникає з помахом руки.
А дощ відходить, ніби кадри
Із довоєнного кіно.
Які його чекають мандри?
Йому, звичайно, все одно.
14 вересня 2022
Парадокси війни
Парадокси війни. В них своя дивина.
Нелогічні якісь алгоритми.
Той, хто чашу гірку уже випив до дна,
має очі сухі. Не заходиться ридма.
Генерал-українець на боці москви
все воює. Погано і довго.
І змітає геть орди його мурашви
генерал, що родивсь біля Волги.
Парадокси війни. Парадокси тих днів,
коли дівчина гнала свій скутер.
І на фірі з конем її хлопець зустрів.
І поїхали двоє на хутір.
Вона кинула в полі той свій самокат
І підсіла до нього на фіру.
Обійняв він її. А тоді в акурат
цілувалися довго і щиро.
І в космічнім оркестрі, відколи війна,
налагодились порвані ритми.
Парадокси війни. В них своя дивина.
Нелогічні якісь алгоритми.
17 вересня 2022
Прокоментуєте?
