За мотивами есеїв Тараса Прохаська створили музичний проєкт

0
119

На основі текстів Тараса Прохаська із книжки “Так, але” музикант гурту “Очеретяний кіт” Микола Доляк створив музичний проєкт «Але не так». У межах проєкту записали п’ять пісень, наступного ж року планують видати альбом.

Про це пише galychyna.if.ua.

Разом із письменником Тарасом Прохаськом та саундпродюсером Сергієм Тягнирядном, Микола Доляк спробував перевірити, чи є в сучасній попмузиці місце для рефлексії. Проєкт був побудований як творча лабораторія, яку підтримав Український культурний фонд.

11 серпня проєкт увійшов в активну фазу. Спільно з ГО “Ініціатива ЦСМ” в Карпатах була проведена серія воркшопів, під час яких письменник та музикант говорили про есеїстику, музику і про те, як інкорпорувати жанр есею у попмузику. Відеозаписи воркшопів будуть доступні в жовтні на YouTube-каналі Миколи Доляка і можуть бути корисними для українських музикантів.

У вересні в Києві Микола Доляк, Сергій Тягнирядно та сесійні музиканти в студії звукозапису «Crystal Sound» шукали для пісень-есеїв досконалого звучання. Робота оберталася навколо п’яти пісень, за мотивами есеїв з книжки Тараса Прохаська “Так, але”.

Відтак було створено версії п’яти пісень: “Карпатський джаз” (за есеєм “Щілина любові”), “Набуватися” (за мотивами есею “Набуватися”), “Бабінтон” (за есеєм “Бабінтон”), “Камінь око точить” (за есеєм “Altius, fortius?”), “День святого Франциска” (за есеєм “День святого Франциска”). За словами автора проєкту, естетика пісень варіюється від джаз-мануша до блюзу і поп- та фольк-року. У 2022-му на основі пісень планують видати альбом. «Пастка попмузикантів у тому, що вони працюють у сфері розваг. Від попмузики чекають, що вона буде розважати. У цьому немає нічого поганого. Але я відчуваю, що попмузика має більші можливості. Наприклад, ставати піснею-роздумом або навіть піснею-есеєм. У 2019 році я відкрив книжку Тараса Прохаська “Так, але” і зрозумів, що це дуже суголосні моїм відчуттям сюжети й дуже спокусливе і близьке мені споглядання. Тарас тонко відчуває прості речі та просто пише про них. А ще в Тарасових есеях є ритм, мелодика і гармонія, яка спонукає почати писати музику. Загалом уважаю його гуру української рефлексії. Якщо хочеш навчитися думати й говорити про те, що думаєш − це до Тараса», — розповів Микола Доляк.

Це не перша колаборація “Очеретяного кота” і Тараса Прохаська. Раніше письменник неодноразово виступав із текстами у супроводі гурту. Зокрема, у 2016-му, на вінницькому літературному фестивалі «Intermezzo» Прохасько під музику “Очеретяного кота” читав “НепрОстих”.«Коли Микола озвучив ідею, мені одразу стало страшенно цікаво. Микола і його музика подобалась мені завжди − делікатністю й чутливістю. І ще Микола − музикант високої культури, мене підкуповує, що він не просто музикант із рок-гурту, а що він багато років практикував музику в оркестрі. Мене захоплює, коли автори пісень мають такий розширений діапазон і досвід. Микола сказав: «Хочу зробити “пісні-есеї”. І от я їхав до нього й думав, як воно буде. А коли доїхав, Микола мені зіграв нариси, ескізи пісень-есеїв за мотивами “Так, але”, і я був страшенно захоплений цим методом перетворення прозового рефлексивного тексту в пісенний. В попмузиці, особливо фірмовій, є ця давня традиція − триматися філософії та рефлексії (Лу Рід або Леонард Коен). І ця традиція в сучасному світі тільки поглиблюється, бо музика звільняється від “розважальної” залежності, від консервативних підходів до роботи з текстами. І стає місцем, з якого можна промовляти до аудиторії, яка не читає есеїв або поезії, але в такий спосіб зустрічається з рефлексіями. А це неминуче приводить до саморефлексій», − наголошує Тарас Прохасько.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я