Кажуть
колись, давним-давно
у старожилів відібрали пів Києва,
але іншу половину вони мали,
а про ту, відібрану, пам’ятали.
У їхніх дітей, покоління семидесятих-вісімдесятих,
відібрали чверть Києва,
але для них то була половина,
пам’ять про яку вони зберегли.
У наступного покоління просто зараз відбирають восьмушку,
але для них то також половина.
Шагренева шкіра пам’яті все стискається, стискається…
Цікаво, яким будуть пам’ятати Київ
через сто років.
І чи Київ то буде?
Назар Розлуцький
Прокоментуєте?