«Сидріада» Ольги Бражник

0
22

Натхненні першою Центральною регіональною нарадою молодих авторів, ми вирішили щодня знайомити Вас з одим із починаючих письменників.

Поезія «Сидріада» Ольги Бражник, місто Суми

 

Сидріада

Воно таки визріє в міць, бо в тобі неприкаяно бродить,

Шукаючи виходу там де найважче – з вузеньких до ширших дверцят,

А я у волоссі собі пробираю рівнесенький проділ,

Оббризкую ліжко святою водою й тримаю під ним гребінця.

 

У стосах розумних книжок ти примножуєш давню скорботу,

Від світу цього беручи фотосинтез, і, з рештою, тільки його,

Щоб зірваним надзелень бути, бо ще перезрієш, або ти

Помреш у теплі, застрахованим бувши від цілого списку негод.

 

Погрудь або статуй чекати – вже краще рубати хвоста, ти й

Незчуєшся, як перескочиш назавжди ту зламану сходинку, де

Уже не важливо, о котрій в неділю податися спати,

Бо вже понеділком датовані метрики мертворожденних ідей.

 

Я сонний Грааль, порцеляна, надщербнутий глиняний кухоль –

Залежно від того, червоний ранет ти настояв чи білий налив.

І ми, воз’єднавшись, у небо запустимо з брата – по духу,

Щоб босий Господь не колов собі п’ят об верхівки столітніх ялин.

 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я