Натхненні першою Центральною регіональною нарадою молодих авторів, ми вирішили щодня знайомити Вас з одим із починаючих письменників.
Поезія «Сидріада» Ольги Бражник, місто Суми
Сидріада
Воно таки визріє в міць, бо в тобі неприкаяно бродить,
Шукаючи виходу там де найважче – з вузеньких до ширших дверцят,
А я у волоссі собі пробираю рівнесенький проділ,
Оббризкую ліжко святою водою й тримаю під ним гребінця.
У стосах розумних книжок ти примножуєш давню скорботу,
Від світу цього беручи фотосинтез, і, з рештою, тільки його,
Щоб зірваним надзелень бути, бо ще перезрієш, або ти
Помреш у теплі, застрахованим бувши від цілого списку негод.
Погрудь або статуй чекати – вже краще рубати хвоста, ти й
Незчуєшся, як перескочиш назавжди ту зламану сходинку, де
Уже не важливо, о котрій в неділю податися спати,
Бо вже понеділком датовані метрики мертворожденних ідей.
Я сонний Грааль, порцеляна, надщербнутий глиняний кухоль –
Залежно від того, червоний ранет ти настояв чи білий налив.
І ми, воз’єднавшись, у небо запустимо з брата – по духу,
Щоб босий Господь не колов собі п’ят об верхівки столітніх ялин.
