Мініатюра №1
8.Багряниться ранок
У куполі неба.
На берег лягає сиза імла.
І сонний встає спроквола світанок,
І птахи в тумані лопочуть здаля.
- Мініатюра №2
У в’язниці сумління
Мов загнаний звір
Мій голос на сотні фонем
Нутро розкладає…
- Апокаліпсис Тодося Осьмачки
I
Кривава у полі копиця
Криком воронячим обросла.
Серпанком укрилась небесна зірниця —
Торкнувшись іскрами весла.
У дібровах труни дубові,
Ями, набиті людьми.
Місяць з плачем і журбою,
На коліна впав і завив
Усюди Голгофа. Cмуток.
Апостоли рвуть сорочки.
Христа вже давно забуто
Земля одягає вінки…
II
Лелечі Зойки,-
Передсмертні крики, —
Хапають сонце за вікном
Ріжуть навпіл
Демони столикі
Безкрайю тугу
Запиваючи хмільним вином
Завиє з болю вовча зграя
Копита кінські вдарять –
Зі скелі вниз
І б´ють копита, наче ранять!
Світом котиться з трупами віз
…………………………………
Життя – самотнім їде возом
По збитій місяцем ріллі.
III
Десь люди ходять очманілі, голі
По лезу бритвенних рівнин,
І їхні тіла, розкидані у полі,
Укриє чорний саван гір – долин.
Ярослав Карпець
