12. Наталія Бідненко. Фантомні болі

2
631

Недолюблений мій, невпокорений…
(У думках припадаю до пліч…)
Тихо вечір бреде й сипле зорями,
Щоб, бува, не спіткнутись об ніч.

Пам’ятаєш, нічними просторами
Вітерцем шелестіло: «Люблю!»
Недолюблений мій, невпокорений…
Я не знаю, як біль цей терплю.

А життя зі своїми повторами
Знов приносить сум’яття у сни.
Недолюблений мій, невпокорений –
Я пірнаю в весну восени.


Байдужістю возведена стіна.
Мов риба, б’юсь в міцних сітях розлуки.
І виє вовком зла самотина.
Душевний біль і ніччю п’яні муки.

З берізки тихо скапнула сльоза –
На землю впала, сповнена журбою.
А я не плачу. Лиш сумую за
Отим минулим, де була з тобою.

…Піду туди, де ніч порве межу
Між соромом і цнотою… Світання
Загляне в очі. Серцем збережу
Моє гірке непрохане кохання.


Усе пройшло… Чому ж не спиться?
Згадався погляд твій як лід.
А в піднебессі синя птиця
Лишила інверсійний слід.

І тане він, немов кохання,
Як проти сонця перший сніг.
Природи стишеним зітханням
Впаде нам день новий до ніг.

…А чи бальзам, чи в рани солі,
Прикласти холод чи тепло?
Пішла любов. Фантомні болі
Дірявлять душу, мов свердло.

Наталія Бідненко

Україна, с.Іванівка Кропивницького р-ну Кіровоградської обл.

Прокоментуєте?

2 КОМЕНТАРІ

  1. Що відчувається одразу? Очевидно, пані Наталя — відверто лірична авторка. І очевидно що пише здебільшого про переживання жінки, про її особистісне кохання, як і її нерозділені почуття. ЦІкаві рими чергуються із більш простими. Думаю, добрі вірші для читання в періоди самотності. Успіху!

  2. Щиро вдячна, пані Маріє! І Вам добра, тепла, радості і ніякої самотності!

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я