Синьо-зелений
змалку була сіра і синьо-зелена
очі мала синьо-сірі
і зелені теж
сірий у світлі спектру розкладався
на синій і зелений
фізики збирали конклави
ставили тебе на катедру в центрі зали
і сварились
аж літали вставні щелепи
одні казали
що це оптична ілюзія
де ж-бо бачено
щоб сірий
розкладався на синій і зелений
інші називали тебе аномалією
і мріяли зачинити в лабораторії
в ім’я свого бога
другі перемагали —
але ти розплющила очі
і космос вступився
ти виросла
і стала
кольору вакууму —
якщо дивитись на синьо-зелений космос крізь вакуум
космос не змінює кольору
він змінює сутність
я бачив бога в машині
я слухав
він казав:
ти прекрасний
з усіма своїми шрамами
веснянками і родимками
він казав:
кожен твій крок
привів тебе в точку
де ти зазираєш
мені у вічі
він казав:
ти кращий за мене
бо для існування мене
потрібна віра мільйонів
а для існування тебе
достатньо твоєї власної
я бачив бога
в машині
чи може
то було дзеркало?
Ти бісів щасливчик — тобі вже казали, падлюко;
Поріддя шаленої вдачі поганських кумирів.
Повір і прийми, що мої не тремтітимуть руки,
Коли вирізатиму слово у тебе на спині.
Ходитиме ніж по камінному щедрому тілу.
Три сотні доріжок — і лезо до праці готове.
Тобі знадобляться усі нерозтрачені сили.
Молитви не згадуй — язичнику краще без Слова.
Я дам затиснути в зубах полотняну шматину,
Як день, білосніжну, хоч день тобі зовсім не личить;
Сягну до кісток через кокон засмаглої шкіри.
Коли я закінчу, ти станеш утричі сильнішим.
Проклюнеться час — переступиш статечні канони,
І вслід тобі кине ображений бог блискавицю.
Вона не зіп’є ані краплі солодкої крові —
Від слова «життя» відіб’ється назад, як від криці.
Марія Дума
Україна, Рівне
