Старший солдат Назар Мялікгулиєв воює з перших місяців російської агресії проти України. Мобілізація та демобілізація, служба за контрактом, переведення — його солдатська доля склалася так, що протягом шести своїх ротацій на схід країни хлопчина з позивним «Поет» служив і воював у складі шести різних бригад.
Про це повідомляє armyinform.com.ua.
Назар був зенітником та кулеметником, боронив українську землю у складі механізованих, артилерійських та гірсько-штурмових підрозділів. І назавжди ще на початку війни до нього прикипів позивний «Поет», адже він ніколи не приховував того, що ще із шести років пише вірші.
Уже у шкільні роки Назар писав і збирав гроші на видання збірок. І йому це вдалося: у 2011-му світ побачила перша, яку автор назвав «Критик». У 2014-му видав другу — «До народу».
Тоді ж, лиховісного чотирнадцятого року, Назар був мобілізований за третьою хвилею та прийняв бойове хрещення у складі тоді ще Залізної, а згодом — Королівської бригади. Там він був стрільцем-зенітником ПЗРК «Ігла-1» — ВОС дуже віддалено, але все ж споріднена з тією, що набув під час строкової служби у ракетній бригаді — механік тактичних ракет.
У 2014-му зенітник пройшов бої під Кримським, а у 2015-му — в районі Тошківки, Оріхового, Новотошківського, а згодом — Авдіївки. Найважчим періодом своєї військової служби та воєнної біографії солдат уважає той час, коли воював поблизу Кримського.
— У той час були дні, коли російські «Гради» крили нас до 17 разів протягом доби, — згадує Назар. — І по самому селу, і по позиціях бригади… І тоді, і пізніше полягло чимало побратимів — справжніх чоловіків, друзів, патріотів…
Рік після демобілізації Назар був удома. За цей час на малій батьківщині разом із побратимом Сашком Бойком та ще двома атовцями створили громадську організацію «Спілка ветеранів АТО Теребовлянщини».
У серпні 2016-го ветеран пройшов навчальні збори оперативного резерву першої черги ОР-1 у 14-й механізованій бригаді на посаді навідника великокаліберного кулемета ДШК. У грудні повернувся до війська. Вдома, як каже хлопець, було психологічно важко, коли на сході держави тривала війна…
Свій перший піврічний контракт Назар відвоював у складі 44-ї артилерійської бригади на Луганщині. Тоді артилерія вже перебувала в районах відведення відповідно до Мінських домовленостей. Утім, вона була відведена, але від того не менш небезпечна для ворога. Адже коли окупанти нахабніли й відкривали вогонь по українських підрозділах і населених пунктах із заборонених калібрів, відповідь була завжди адекватною. І номер обслуги грізної і потужної 152-міліметрової гармати 2А36 «Гіацинт-Б» старший солдат Мялікгулиєв свою роботу виконував точно й бездоганно.
Потім були інші ротації та інші бої — за 7 років бойових дій «Поет» побував у різних районах Донеччини та Луганщини. Воював, та ніколи не забував і того, що він — не лише воїн і громадянин, він ще й — поет, який може воювати не тільки зброєю, а й словом.
Нещодавно Назарові вдалося видати книгу, до якої ввійшли одразу дві попередні збірки поезій — вона отримала назву «Критик до народу, або вірші мого дитинства». Проілюстрована збірка фотографіями побратима та малюнками відомого блогера. Книга побачила світ у львівському видавництві «Бона» і — вже не таким маленьким накладом, який міг собі колись дозволити підліток, а — вже пів тисячі екземплярів. За це Назар щиро вдячний усім, хто допоміг із виданням, а це — і бойові побратими, і однодумці, серед яких, зокрема, народні обранці різних рівнів.
Нині поет і воїн із задоволенням презентує свої книжки побратимам та знайомим. І — продовжує служити. До речі, служить не один він — старший брат Арслан також воює у складі іншої механізованої бригади. А вдома на Назара чекають кохана та маленька донечка Софійка, до якої невдовзі тато нарешті повернеться й візьме крихітку на руки. Солдат знає, за що і за кого він воює — за своїх рідних та близьких, за їхнє щасливе майбутнє у мирній країні, за рідну українську землю.
Олексій Тригуб
Прокоментуєте?
