Десяток літ назад — ми навіть і не думали,
Про явище під назвою «рашизм».
Відчули на собі, коли до нас посунули
Ордою ті, хто славив комунізм.
Вони для світу присягали в братській вірності,
Творили міфи, підганяли час …
А нам «брати» лишали право для покірності,
Щоб в «руський мір», нарешті, впхати й нас.
Та заявили ми, що хочем бути вільними,
І вільною державу будувать,
А в них мета своя – ще більше стати сильними,
Щоб, разом з нами, світ завоювать.
Для цього треба упокорить непокірного!
Розбити Харків, знищити Донбас,
А далі до Дніпра, Одеси, Львова, Рівного, –
Всю Україну захопити враз.
Та не вдалось! З ганьбою гнали їх від Києва, —
У бій пішли старі і молоді!
Повернем все … і ноги стомлено омиємо,
У Чорнім морі, в керченській воді.
…Ми чули про оті страшні, огидні явища:
Нацизм, фашизм, радянський сталінізм,
А вільний світ зітхне, коли звезем на звалища
Страшне імперське зло – пропутінський рашизм!
Прокоментуєте?
