Видатний німецький письменник, поет, мислитель, філософ, вчений і державний діяч, відомий передусім, як автор трагедії «Фауст», що є одним із найкращих зразків європейської та світової літератури.
Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
З метою декомунізації столичних топонімів, ще у 2022 році змінила назву й вулиця Карла Маркса в Дарницькому районі Києва. Вона знаходиться в історичній місцевості селища Бортничі, яке ще у 1988 році включили до складу міста Києва.
Вулиця виникла у першій третині XX століття та тривалий час мала назву на честь німецького філософа Карла Маркса, який займав одне з провідних місць у радянській комуністичній ідеології.
Рішенням Київради від 27 жовтня 2022 року вулицю перейменували на честь видатного німецького поета, прозаїка та драматурга світового рівня — Йоганна Вольфганга Ґете.
«Вечірній Київ» запитав у члена Комісії з питань найменувань при Київському міському голові Тимоша Мартиненка-Кушлянського щодо того, чому для нової назви вулиці обрали ім’я саме цього класика літератури.
«У нас є категорія міських топонімів, які набули нові назви просто за збігом обставин. Відомо, що творчість Йоганна Вольфганга Ґете стала широко відомою на теренах України ще за його життя… Тож у широкому сенсі його ім’я можна вважати частиною німецького культурного сліду, який мав дуже глибокий відбиток в історії Києва. Оскільки, у період другої половини ХІХ — початку XX сторіччя німецька громада входила до п’ятірки найбільших етнічних громад нашого міста, що подарувала цілу плеяду видатних діячів, науковців та підприємців», — зазначив пан Тиміш.
Йоганн Вольфганг Ґете народився 28 народився 1749 року в німецькому місті Франкфурт-на-Майні у забезпеченій родині чиновника. Його батько, Каспар Ґете, був юристом та імперським радником, а мати Катарина Елізабет походила з родини верховного судді Текстора.
З раннього дитинства маленький Йоганн багато читав, а у віці 10 років почав писати вірші. Вважається, що своїм раннім захопленням літературою хлопчик зобов’язаний своїй родині, яка мала величезну домашню бібліотеку з 2000 книжок.
У 1857 році Йоганн пішов до школи, але, провчившись усього три роки, перейшов на домашню освіту. Цьому сприяли його батьки, які наймали для дітей найкращих викладачів. Окрім традиційних предметів, хлопець брав уроки малювання, опановував верховою їздою, захоплювався фехтуванням та танцями. Також майбутній письменник мав хист і до музики, непогано володів грою на віолончелі та фортепіано.
Коли Йоганнові виповнилося 16 років, він успішно складає вступні іспити на юридичний факультет Лейпцизького університету. Батько мріяв, щоб син продовжив його справу, але юнак надавав перевагу філософії, літературі та природознавству.
Також хлопець активно відвідував різні світські заходи, охоче долучався до різних дискусій про мистецтво та філософію. За свідченням біографів, майбутній літератор мав відкритий та легкий характер, тож завжди мав багато друзів.
На думку літературознавців, початок творчого шляху видатного письменника був пов’язаний із відомим тогочасним письменницьким рухом, представники якого виступали під девізом «Буря і натиск!». Учасники іменували себе «штюрмерами» — від німецької назви «Sturm und Drang».
У цей період Йоганн Вольфганг Ґете створює свій відомий вірш «Прометей» — темпераментний монолог героя, який кидає виклик Зевсові, стверджуючи, що верховний небожитель — лише породження людських забобонів і страхів.
З часом літератор відходить від бунтарських ідею, віддаючи концентруючись на просвітницьких ідеях та філософських роздумах.
Молодий Йоганн Вольфганг на портреті відомої художниці Ангеліки Кауфман. Фото: Вікіпедія
Першу гучну славу йому приносить роман «Страждання юного Вертера» (1774), написаний у період, коли Ґете стажувався в імперському суді за вимогою свого батька. Твір написаний в епістолярній формі та є своєрідною сповіддю головного героя, який страждає від нерозділеного кохання.
У ньому автор розкриває ідею, що гідність людини полягає не в її предках, не у майновому стані, а в ній самій — в її особистості, в її таланті, інтелекті та вчинках.
Вже на схилі років письменник зізнавався, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від думки про самогубство, яка переслідувала його через подібну любовну історію в особистому житті.
Також у 1774 році письменник розпочав роботу над своїм найвідомішим твором — філософською драмою «Фауст», яка вважається вершиною не лише німецької, але й світової класичної літератури. Над цим твором Ґете скрупульозно працював майже 60 років, доводячи до досконалості кожну фразу.
Варто зазначити, що зазвичай він подовгу працював над багатьома своїми творами. Наприклад, задум відомої драми «Егмонт» виник у нього ще у 70-х роках XVIII століття. Проте Йоганн Вольфганг завершив твір лише в Італії у 1787 році, а за рік — надрукував. Вважається, що в ньому втілилося юнацьке захоплення творчість геніального Вільяма Шекспіра.
Також новаторською для свого часу стала і прозаїчна форма письменника, оскільки до Ґете драми писалися віршами.
У 1775 році Йоганн Вольфганг Ґете прийняв запрошення веймарського герцога Карла-Августа і переїхав до Веймара, де став першим міністром та таємним радником.
Усе його подальше життя буде пов’язане з цим містом, не враховуючи дворічної подорожі до Італії у 1786-1788 роках, а також короткочасні мандрівки до Карлсбада, Марієнбада та інших міст, де він поправляв своє здоров’я.
На думку літературознавців, саме у Веймарі повною мірою розкрився його універсальний талант поета та прозаїка, драматурга та літературного критика, а також митця та археолога.
Широке коло його захоплень та інтересів дійсно вражає: ще у юнацькі роки Йоганн захопився мінералогією. А його колекція, яку він збирав понад півстоліття, налічувала близько 18 тисяч мінералів. Також письменник був активним учасником Мінералогічного товариства, тож його ім’я ще за життя класика отримав різновид залізняку — ґетит.
Ще однією пристрастю Ґете були фіалки. Вважається, що письменник настільки любив ці прекрасні квіти, що завжди привозив із мандрівок нові сорти та відтінки. Він не лише вирощував їх удома, але й садив під час прогулянок на околицях Веймара.
Також відомо, що письменник був пристрасним серцеїдом, а у своїх любовних історіях він часто черпав ідеї для своїх творів. Попри це, його обраницею стає модистка Крістіана Вульпіус, з якою він прожив разом у шлюбі 30 років.
Йоганн та Крістіана мали п’ятьох дітей, проте до дорослого віку дожив лише єдиний син Юліус Август.
На думку літературознавців, у своїх творах Йоганн Вольфганг Ґете демонструє неперевершені зразки мислення в образах, а його поезія внутрішньо пронизана філософськими ідеями.
Також він був переконаний, що розташування планет при народженні впливає на подальшу долю кожної людини, а у Всесвіті кожному випадає особливе місце, тому що людина — суттєва частка космосу.
Навіть у своїй автобіографічній книзі «Поезія і правда» (1814) Йоганн Вольфганг пише, що від народження щасливе розташування сузір’їв сприяло його успіху в житті. Також його життя було заповнене різноманітними заняттями, суворо підпорядковуючись внутрішній дисципліні.
Вважається, що видатний письменник мав і низку дивацтв. Наприклад, він працював лише в герметично закритому приміщенні без найменшого доступу свіжого повітря.
Також його надзвичайно дратували: гавкіт собак та тютюновий дим.
На початку весни 1832 року, письменник застудився під час заміської поїздки та тяжко захворів. Його стан здоров’я різко погіршувався, і вже 22 березня він помер у Веймарі у віці 82 років.
Його останньою фразою Ґете стало прохання: — «Будь ласка, закрийте вікно».
За декілька днів труну з тілом помістили в герцогської гробниці, поруч із прахом Фрідріха Шиллера.
Перші переклади його творів української відбулися ще за життя письменника. А перший повний переклад його творів зробив Микола Лукаш. Також перекладам Ґете українською присвячено розвідку Володимира Дорошенка «Ґете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях».
Також ім’ям літератора названий Ґете Інститут (Goethe-Institut) в Києві, що популяризує німецьку мову та культуру у світі.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: бульвар на Борщагівці отримав ім’я легендарного письменника-фантаста Жуля Верна.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
