Коли до нашого мистецького проєкту «VivArt» прийшла Євгенія Яворська, я і гадки не мала, що за кілька років вітатиму юну талановиту письменницю з появою першої книжки оповідань «Рецепт щастя».
Вона була однією з тих загадкових творчих особистостей, що певний час потребують, так би мовити, акумулювання творчого потенціалу і сили, що надихає, аби згодом вибухнути яскравим феєрверком талановитих творів та цікавих ідей. Незабаром після першої книги побачила світ наступна прозова збірка Євгенії «Алхімія долі».
Звичайно ж, після такої події ми подалися до НСПУ і на нашу спільну радість не даремно.
Приймаючи вітання щодо членства у Спілці, моя творча подруга і вихованка, а тепер уже й колега захоплено розбудовувала творчі плани. Ми мріяли, як будемо разом мандрувати Україною і ділитимемося своєю творчістю з допитливими читачами. За час перебування Євгенії у проєкті «VivArt» ми з нею досить-таки здружилися.
Окрім письменницького таланту, дівчина проявила неабиякі організаційні здібності. Разом ми організували і провели чимало всіляких мистецьких акцій, літературних вечорів, культурних заходів. Особливо нас здружив літературний конкурс «VivArt» та редакторська робота над однойменним альманахом! Ось уже кілька років поспіль Євгенія Яворська є незмінною членкинею журі та активною організаторкою цього надзвичайного дійства.
Та виявилося, що доля приготувала письменниці свою власну алхімію – кохання!
Безумовно, для молодої авторки кохання – це чудовий стимул творити. І вона з головою пірнула у написання нових творів. Однак, незабаром з’ясувалося, що вона готується стати мамою. Тож творчість відійшла на задній план.
Уже в статусі молодої матусі чарівної донечки Євгенія Яворська хоч не у власних творах та все ж таки скоро повернулася до роботи над словом. З метою популяризації української мови вона ініціює курси вивчення української в рідному Кам’янському, які набувають неабиякого попиту!
Сьогодні вже двічі мама Євгенія Яворська наважилася взятися за перо!
Отож ми всі з нетерпінням чекаємо на вихід у світ її нового роману «Ліки від Морени».
Марія Дружко
Прокоментуєте?
