«Епоха таємниць» Олени Дженнінґс: авторка та перекладачі про вихід збірки українською

0
261

В українському перекладі у видавництві «Каяла» вийде збірка «Епоха таємниць» американської письменниці українського походження Олени Дженнінґс. Авторка та перекладачі розповіли Суспільне Культура про роботу над книжкою.

«Читаючи поетичну збірку Олени Дженнінґс «Епоха таємниць», одразу розумієш: це не просто вірші як порив творчого натхнення. З-під її пера (напевно, вже, клавіатури) вийшли не візерунки стилістично складних мотивів, низка віршів-настроїв або вічне «бути чи не бути». А відверта життєва оповідь. Напевне, так: «поетична монодрама-перформанс»», — написала 12 липня Тетяна Ретівова, засновниця видавництва «Каяла», в якому вийшла збірка.

Обкладинка книжки "Епоха таємниць" Олени Дженнінґс

Обкладинка книжки «Епоха таємниць» Олени Дженнінґс. Tatiana Retivov / Facebook

Книжка складається з двох частин: «Альбом паперових ляльок» та «Заклинання історії». Авторка ілюструє поезії власними дизайнами одягу. За словами Ретівової, у першому розділі поетка розповідає про стосунки головної героїні з подругою Айєю та своїм чоловіком — ця історія відверта, інтимна. Другий розділ — більш «зрілий», вірші набувають більшої образності, героїня заглиблюється у спомини — таємниці власних почуттів.

Олена Дженнінґс про переклад збірки: пряма мова

Я дуже рада, що Олександр Фразе-Фразенко та Оксана Лебедівна зацікавилися перекласти мою збірку «Епоха таємниць». Олександр захотів перекласти першу частину, Оксана — другу. Оксана вже тоді переклала один вірш для свого проєкту, який відбувся 2021 року в Нью-Йорку, а Олександр робив мої переклади для періодичних видань в Україні. Перша частина збірки більшою мірою заснована на моєму життєвому досвіді, а друга частина — про спомини, які перетворюються на щось більше. Я люблю починати від образу чи обʼєкта і творити щось нове з цього. Наприкінці збірки є вірші, присвячені Україні, яка дуже важлива мені.

На американській обкладинці — сукня, яку я сама шила. Я вирішила, що на українській обкладинці теж має бути зображена сукня, але вишиванка у вінтажному стилі, який мені дуже подобається, так само нагадуючи минуле. Світлина (вишиванки на обкладинці українського видання — Ред.) Романа Туровського.

Що розповіли перекладачі Олександр Фразе-Фразенко та Оксана Лебедівна

«Перебуваючи на «Фулбрайті» в Нью-Йорку, я шукала, як зорганізувати українсько-американське поетичне читання-перформанс, — каже Суспільне Культура Оксана Лебедівна. — Потрібні були поети. Я звернулася по пораду до Василя Махна, а він дав контакти Олени. Колись я, здається, бачила її на Форумі видавців, знала її імʼя і що вона пише, але понад це — нічого. А тепер почала читати її поезію — і мені сподобалося».

Спершу Лебедівна переклала поезію для заходу. Всі вірші мали звучати двома мовами: українською та англійською. Після цього з Оленою Дженнінґс зав’язалося тісніше спілкування.

«Якось Олена запитала, чи не хочу я поперекладати більше. Я погодилася. Мала вийти її нова книжка, Олена надіслала верстку, але перекладати я почала з паперового примірника — з PDF мені працювати складніше, та й пізніше зʼясувалося, що набір віршів в опублікованому виданні змінився. Тобто PDF був робочим варіантом, Олена про це попереджала», — згадує перекладачка.

Оксану Лебедівну вразило вміння авторки перевтілюватися. Для перекладачки також було важливо, щоб американська аудиторія більше пізнала Україну за допомогою цієї збірки, тож Оксана написала англомовну рецензію на неї. Для українських читачів Україна Олени Дженнінґс також може виявитися цікавою, як запевняє Оксана: там українська церква в американському містечку, розмова про Другу світову війну з бабусею ліричної героїні тощо.

«Це поезія як спосіб мʼякого занурення. Та й загалом приваблює її манера письма, схоплювання деталей, розкручування, пронизані чуттєвістю. Спроба виламатися з певної парадигми і ніжно-зворушлива любов до того, з чого виламуєшся. Тобто ти приймаєш бунт і приймаєш прийняття — якось так».

Олександр Фразе-Фразенко познайомився з Дженнінґс у 2015-му, коли вперше приїхав до Нью-Йорка. Олена, за словами перекладача, є однією з найактивніших поеток, перекладачок, видавчинь та менеджерок культури в місті. Тоді вона почала перекладати твори Олександра англійською, а він її — українською. Пізніше він зняв художній фільм у Тбілісі, де Олена зіграла головну роль.

«У перекладацтві важливо, щоб перекладач і поет були одного калібру, а також одного або схожого складу, — пояснює Олександр Суспільному Культура. — Так само як ти хочеш приготувати страву з м’ясом, але без м’яса. То м’ясо — це оригінал, а те, що ти робиш, — замінник, який має виглядати і смакувати так само, щонайменше — нагадувати оригінальний рецепт. Я дуже люблю працювати з Оленою, бо вона мене чує, її смак мені подобається».

Олександр Фразе-Фразенко вважає, що для України ця збірка важлива, бо ми маємо перестати обмежувати себе своїми ж кордонами. Не можна нехтувати українцями, які виїхали, або які були народжені не в Україні, або такими, що є українцями за власним вибором. Вони необхідні материковій Україні.

Про авторку Олену Дженнінґс

Письменниця живе у США, має українське походження. В одному з інтерв’ю мисткиня розповідала, що дід і бабуся часто читали їй вірші українською. Саме завдяки їм Олена полюбила поезію. 10 років займалась покращенням своєї української.

Дженінґс також перекладачка, редакторка, літературна критикиня, дослідниця та промоутерка. У співпраці з Оксаною Луцишиною переклала англійською сучасних українських авторів: Василя Махна, Артема Чеха, Юлію Мусаковську, Катерину Калитко, Наталку Білоцерківець.

Про видавництво «Каяла»

Воно засноване в Києві 2015 року в межах артлітературного салону «Бріколаж». Назване на честь річки Каяли, згадуваної в Іпатіївському літописі та «Слові о полку Ігоревім». Біля Каяли відбулася битва князя Ігоря Святославовича з половцями в 1185 році. У «Каялі» виходять друком стародавні та сучасні тексти: художня література, нон-фікшн, науково-історичні праці, есеї та белетристика.

suspilne.media

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я