Головна світлина – Портрет письменника Олексія Толстого (1817–1875) в молоді роки авторства художника Карла Брюллова. Фото: Wikipedia Commons
Як повідомляє radiosvoboda.org, правнук українського гетьмана Кирила Розумовського, Олексій Толстой, майже від самого свого народження був розлучений із батьком, графом Толстим, за якого його мати була віддана поза власним бажанням, і виховувався у родинах своєї матері та дядька, письменника Антонія Погорільського, в їхніх маєтках у Північній Україні – Погорільцях (зараз Семенівський район Чернігівщини) та Красному Розі (етнічно українська Стародубщина, зараз Брянщина, Росія).
Вихований в українському дусі пам’яті свого славного прадіда, Олексій Толстой через все життя проніс любов і до України, і до рідної Стародубщини, яка стала для нього справжньою батьківщиною на все життя.
У прадідівському маєтку Красний Ріг на Стародубщині він прожив кращі роки свого життя, помер і був похований поруч із дерев’яною Успенською церквою, яку збудував ще гетьман Кирило Розумовський в традиціях сіверської народної архітектури.
Любов до рідної землі відбилася і в поетичних творах Олексія Толстого. У своїх найкращих поезіях він писав про Україну, про її славне минуле та прекрасних людей, згадував давніх козацьких гетьманів та полковників: Сагайдачного, Мазепу, Палія.
Ти знаєш край, де у неділю з ранку,
Коли росою соняшник блищить,
Співає жайворонок на світанку,
Воли ревуть, на службу дзвін гудить,
І в божий храм, вродливі, працьовиті,
Ідуть козачки, квітами повиті?
Згадай ту ніч, як Україна спала,
І світ парив, як загадковий дар,
А в небі таємниця поставала,
Іскрився, мов у сяєві, стожар.
Здавалось нам, закоханим і вдячним,
Що з нами тут Палій та Сагайдачний….
(усі переклади поезій Олексія Толстого на українську мову тут мої)
Іншим мотивом ранньої творчості Толстого був спогад про зруйнований палац його прадіда, гетьмана Кирила Розумовського, в козацькій столиці Батурині:
Ти знаєш край, де Сейм скорботно води
Несе й несе в щоденний свій похід,
В зруйнований палац розбиті сходи
Ведуть через обвалений прохід,
В палаці герб гетьманський з булавою?..
О, тільки там в гаразді я з собою!
Руїну батуринського палацу порівнює Толстой з руїною всієї України, та з гіркотою натякає на нащадків великих гетьманів, які переродилися, забули рідну мову та рідні звичаї:
В кущах поховавшись, в забутім садку
Той дім так самотньо стоїть!
Дзеркалиться сумно в зацвілім ставку
Дідівський з короною щит…
Але не даремно сумує дім-дід –
Забули нащадки свій доблесний рід!
В блискучій столиці частина із них
В нікчемній згубилась юрбі;
А інші давно вже в країнах чужих
Вітчизну зробили собі.
Русин там свою батьківщину забув,
Продав свою віру, і мову не чув!
Селян його бідних найманець чубить,
Панує над ними, як цар;
Його не лякають стогнання сиріт…
Не взнає про них володар.
А взнає – не вкриє червоним ланит…
Забули нащадки свій доблесний рід!…
Лиш місяць крізь вікна байдуже зорить
На стіни столітніх палат,
Там в рамах прикрашених чинно висить
Напудрених прадідів ряд.
І точить їх шашіль, мов порчений плід…
Забули нащадки свій доблесний рід!
Дуже цікавився Олексій Толстой і українською історією, як часів Русі-України, так і доби козаччини. Близько приятелював він із видатним українським істориком, засновником Кирило-Мефодіївського братства та другом Тараса Шевченка, Миколою Костомаровим.
Запрошуючи його до себе на гостини у Стародубщину, та імітуючи жартом стиль давніх українських літописів, писав: «Не малое иму вождехеление захватити тя и силою повлекти тя во Северскую землю, в ней же пребывание имам. Не лепо ли бяше во Северскую землю внедриться ти, егда бы на малое время, абы очесы видети своими землю, ю же не раз и не два повествованиями описаши?»
Саме від Костомарова перейняв Толстой і погляд на історичний розвиток України та Росії. Як і Костомаров, Толстой вважав, що Русь була справжньою європейською державою, з демократичним (вічовим) ладом правління, і ці демократичні традиції Русі перейняла від неї козацька Україна, де давнє віче замінила собою козацька рада.
А сучасна Толстому Росія розвивалася не з Русі, а із Золотої Орди, від якої перейняла авторитарну ханську владу та деспотію. Свій погляд на різні історичні шляхи розвитку України та Росії Толстой висловив у кількох своїх програмних творах. Але про них варто поговорити окремо.
Прокоментуєте?
