«Українська літературна газета», ч. 15 (333), 5 серпня 2022
СТЕП
Тут небес примружена безодня,
Трави в пояс хиляться: заходь!..
Ця земля – як паска великодня:
Замісив на ста сонцях Господь!
Кинув жменю жайворів-родзинок,
Дощиком веселим окропив
І зішив промінням воєдино
Землю й небо в сонячні степи.
Ловить вухо десь іржання кінське…
Суржик спотикається щокрок…
А село, що мовить по-вкраїнськи, –
Мов трипільський сивий черепок,
Що до ока зблисне з-під орала –
В душу рідним поглядом сяйне!
Тут козацька Січ розкошувала
І бродило лихо потайне…
Нині вкотре наші рани солять,
Та не дасть пропасти добрий Бог:
Соняхом зійшов Кичинський Толя –
З Базилевсом орють степ удвох…
Володимиру Базилевському
з нагоди 85-річчя
Сидить собі на острові Глевасі
Поет-аскет, який зрідні пророкам.
…Прийшли сніги, на сіре й чорне ласі,
А з ними тиша – мудра і стоока.
Пороззирались навсібіч – не щедро…
На вас би, люди, доброго гарапа!
…О сонця свіжа запахуща цедро,
Хоч ти йому на скибку дня покрапай!
Лінива грубка… Солоспіви псячі…
У шибці німбом – сонечко марненьке…
Та ланцюжком слідів довкола дачі
Друг Лис об серце зношене дзеленькне…
– І пес, і я – з нас кожен тут при ділі:
Він гавкає, а я з пером глаголю…
…Похукавши на пальці задубілі,
Спускається Поет у шахту болю…
* * *
Володимирові Базилевському
Не кличте мене із бенкету –
Нехай посмакую сповна
Вином, що зриває кебету
І має наймення – весна!
Такі вогняні піруети
Виписує думка хмільна, –
Тримаймося, друзі-поети,
Та спершу осушим до дна
Цю чару, що хлюпа іскристо
Сонцями в імлі через край!
…І страх пропада, товариство,
Хоч путь – в «замінований рай»*…
* «Замінований рай» – назва поетичної збірки В. Базилевського.
