“Українська літературна газета”, ч. 8 (352), серпень 2023
КРИВАВИЙ КАРНАВАЛ
No one here gets out alive
(Jim Morrison )
Тату, тату, що це таке?
На землі лежать якісь люди,
А в них руки за спинами зв’язані
Такими білими-білими шворочками…
Що це з ними?
Та то, синку, не зважай…
То дорослі так собі бавляться.
Ця гра називається «Постановка».
Ти не бійся, вони трохи полежать і встануть;
Обтрусять зі штанів пилюку,
Гарненько обнімуться, поцілуються,
Та й вдарять гопака на центральній площі!
Це просто кривавий карнавал…
Триває кривавий карнавал!
Веселий кривавий карнавал!
До повної перемоги карнавальників,
До цілковитої перемоги кожного!
Всі будуть задоволені.
Всі.
(Живим ніхто звідси не вийде).
Тату, тату, а це що?
У людини відрізали голову?
І кладуть у мішок?
Та ні, синку, ну що ти!
Дорослі, вони такі дорослі!
Це ж просто маска з пап’є-маше!
Знаєш, скільки в нього таких масок?
Одну відріжуть – інша виросте,
Як у Змія Горинича, пам’ятаєш?
Це просто кривавий карнавал…
Триває кривавий карнавал!
Веселий кривавий карнавал!
До повної перемоги карнавальників,
До цілковитої перемоги кожного!
Всі будуть задоволені.
Всі.
(Живим ніхто звідси не вийде).
Тату, тату, а куди ти поїхав?
Вже і місяць минув, і другий,
А тебе все нема й нема…
Та то, синку, я поїхав кататися на каруселі.
Он бачиш – карусель,
А на ній літачки, танчики,
І ще такі довгасті коробочки –
Як човники, тільки з кришками зверху.
От я заліз у таку коробочку – і лечу!
Катаюся на каруселі!!
Це просто кривавий карнавал…
Триває кривавий карнавал!
Веселий кривавий карнавал!
До повної перемоги карнавальників,
До цілковитої перемоги кожного!
Всі будуть задоволені.
Всі.
(Живим ніхто звідси не вийде).
Тату, тату, чому тебе з нами немає?..
ХМАРИНКА І ВИБУХ
Пролітала по небу хмаринка й мовила:
Коли вже ви навоюєтесь, люди?
Коли вже ви навоюєтесь?..
Десь далеко озвався вибух:
Ну й дурні запитання ти ставиш, хмаринко!
…Живемо, як на дні колодязя,
доки туди не вкинули гранату:
так нічого-нічого, а потім…
ГРАНАТА
Я глянув у підвальне віконце і побачив –
внизу лежала граната.
Коли тобі 8 років,
а мрія така реальна і зовсім поруч –
ніщо не може тебе спинити.
Навіть те, що до цієї мрії
треба йти через увесь довжелезний підвал
(підвальні двері були відчинені лише в першому під’їзді,
а граната лежала біля четвертого).
Пам’ятаєш, нас було п’ятеро, хто пішов?
Але до гранати дійшли тільки двоє: ти і я.
Я не міг не йти, бо я перший цю гранату побачив;
ти ішов, бо не хотів мені поступатися;
та й ніхто з нас обох не хотів бачити себе
в очах іншого боягузом.
Це була довга, безкінечна подорож –
вона тривала життя.
Ми йшли, йшли, і йшли,
ми скрадалися темними лабіринтами,
ми запалювали сірники,
і серця наші готові були зупинитися
від найменшого шереху…
Але ми таки дійшли до четвертого під’їзду,
ми взяли цю гранату і вийшли назад,
і я подарував її тобі – на знак нашої дружби.
(Потім ти жбурляв її, але вона не вибухнула;
виявляється, це був коленвал від старої «Волги»).
Граната не вибухнула, бо це була не граната.
Дружба вибухнула, бо це була таки дружба.
Великі відкриття чекали на нас:
Китайська мова, іспанська, мандри, пригоди
і музика «Бітлз»…
Не знаю, хто ти, де ти тепер?
На чиєму ти боці?
Гранат нині скільки завгодно,
вони вибухають цілком справно,
але в мене немає бажання їх шукати.
ОРАНТА
Хто до неї лише не приходив за тисячу років,
Кого вона тільки не бачила…
Вся історія України – в її очах.
Стіна нерушима на те й нерушима,
щоб не рушитись.
Стіна нерушима в наших серцях.
litgazeta.com.ua
Прокоментуєте?
