Сьогодні, 19 січня, ми святкуємо одне з найбільших, двонадесятих, християнських свят — Хрещення Господнє, або Богоявлення. Згадуючи євангельську подію — хрещення 30-річного Ісуса Христа в річці Йордані Іоаном Предтечею, ми стаємо ближчими до Бога, щоразу оновлюємося для достойного життя.
Про це пише golos.com.ua.
Святе хрещення є основою християнського життя і першим таїнством, яке приймає людина. «Христос не мав навіть найменшої потреби приймати хрещення від Іоана. Будучи непорочним і безгрішним, народженим від Духа Святого і Пречистої і Пресвятої Діви Марії, Господь Сам був джерелом чистоти й святості. Святитель Епіфаній Кіпрський говорить, що Христос хрестився від Іоана, щоб до кінця виконати все властиве прийнятому Ним людському єству, і показати, що Він прийняв істинну плоть і є істинною людиною», — зазначає митрополит Київський і всієї України Епіфаній. — Свята церква, прославляючи хрещення Господнє, закликає кожного з нас наслідувати все те, що виконав Спаситель. Після хрещення Ісус Христос віддалився в пустелю, де переносив піст і спокуси диявола, якого переміг словом Божим».
Місію хрестити Ісус передав апостолам: «Ідіть, отже, навчіть усі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28 19—20) та «Ідіть по всьому світу i проповідуйте Євангеліє всякому сoтворінню. Хто увірує і охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Мр. 16, 15—16).
Свято Хрещення Господнього називається Богоявленням, бо, як написано у Священному Писанні, коли Ісус Христос виходив із ріки на берег, на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба і з небес почувся голос Бога-Отця:
«Ти Син мій улюблений!». За християнським ученням, це свято засвідчує таїнство Святої Трійці, адже Бог явився всьому світові в трьох іпостасях: Бог-Отець — голосом своїм, Син Божий — хрещенням у Йордані та Бог — Святий Дух — сходженням у вигляді голуба.
До Водохреща в українських містах і селах готувалися заздалегідь. Напередодні, за кілька днів або ж увечері 18 січня, гурт ішов до річки чи ставка, і парубки вирубували з криги хрест «Йордан», ставили його поруч з ополонкою та прикрашали гілочками ялини. Господині готувалися до другої Святої вечері, що називається Голодна кутя. У надвечір’я Богоявлення пекли пиріжки, з якими дівчата виходили на двір кликати свою долю, а матері подавали до столу хоч і не 12 страв, але всі пісні — кутю й узвар, рибу, вареники, голубці. На вечерю вже не запрошували, як на Різдво, святі душі, вони мали повертатися на той світ, і для них це вже був голодний Святвечір. Господар, відкриваючи двері, кликав мороз та бурю кутю їсти, а за те просив не шкодити людям, худобі, посівам. Звертався він і до злих сил: «Не дамо Святої вечері, будьте голодні, холодні, неприкаяні, згиньте з голоду!».
Найурочистіший момент дійства — Водосвяття, що відбувається двічі — звечора 18 та зранку 19 січня. Перші християни святили воду в надвечір’я Богоявлення. Традицію звершувати урочисту ходу на річку Йордан і освячувати воду там на спомину про одну з найважливіших подій у земному житті Спасителя саме у день Богоявлення встановила Єрусалимська церква.
Уранці 19 січня церкви озиваються урочистим дзвоном, скликаючи вірян до храму. Після літургії розпочинається освячення води на подвір’ї церкви або ж на відкритих водоймах.
Освячення води протягом року називають малим, лише 18 та 19 січня звершується чин великого водосвяття з особливими молитвами та читанням Священного Писання. Тому йорданську воду називають «великою агіасмою», тобто святинею, яка має бути в кожній родині. Вважається, що на Йордана вона стає особливою. Дійсно, освячена на Богоявлення вода не псується цілий рік. Церква пояснює цей феномен тим, що на Водохреще Божа благодать спускається на землю і всі води оживають. Дехто з науковців стверджує, що в цей день наша планета проходить такий відрізок космічного простору, який стирає негативну пам’ять і омолоджує її.
Українці з давніх-давен вважали, що святвечірня вода має цілющі й магічні властивості, нею окроплювали обійстя, аби відігнати нечисту силу, напували худобу. В народі існує повір’я, що в той момент, коли священик занурює у воду срібний хрест, уся нечисть вистрибує з річки і залишається на березі, аж доки хтось не прийде на річку прати білизну. Тож господині не поспішали з хатньою робото, аби чорти хоч тиждень померзли.
Священики закликають у цей день приходити до церкви з відкритим серцем — хто сподобиться причаститися Богові, матиме радість. Натомість тому, у кого в серці пустота чи гнів, не допоможе і найбільша банка води.
У Православній церкві України, яку очолює Блаженнійший митрополит Епіфаній, також закликають позбутися міфів, пов’язаних із Йорданом. Нині, 19 січня, у водоймах влаштовують масові пірнання й купання з метою «змити гріхи» в освяченій воді. У прес-службі ПЦУ наголошують, що «обмивання в ополонці на Водохреще не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як стверджують дослідники, в українського народу воно не мало поширення». З’явився ритуал, що не є замінником участі в богослужінні й молитві, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Тож дуже важливо розуміти суть християнського свята і не плутати його з модою, традиціями, народними віруваннями, тим паче — із забобонами чи марновірством, додають у ПЦУ.
Водохреще завершує зимові святки. І хоч наступного дня вже розпочинається звичний ритм буття, люди якийсь час і далі вітатимуться «Христос охрестився» і чутимуть у відповідь «У річці Йордан» та на вечорницях співатимуть:
«На річці на Йордані
Мати Сина купає,
Гріх і біль наш змиває.
Освятив Йордан воду
на щастя,
На здоров’я,
на вашу вроду.
Цілий світ звеселився,
Христос Охрестився!»
Фото із сайту hram.lviv.ua
Світлана ЧОРНА
