У Кропивницькому запрацює клуб французької мови «Le Coin Français». Заняття відбуватимуться в обласній універсальній бібліотеці імені Чижевського щосуботи, о 15-й годині. Навчатиме французької носій мови – Домінік Броше. Про це розповіла Суспільному завідувачка відділу документів іноземними мовами бібліотеки Лілія Яцкул.
Клуб французької мови вперше відкрили у Кропивницькому в жовтні 2019 року. Потім він призупинив роботу через коронавірус і початок повномасштабної війни. Тепер заняття відновлюють, каже Лілія Яцкул.
«Ми запрошуємо всіх охочих. Це унікальна можливість поспілкуватися з носієм мови, зануритися в те середовище. Це буде більше схоже на клуб, а не на курси. Мсьє Домінік хоче, щоб це було в довільній формі. Щоб люди спілкувалися, і він із ними спілкувався».
Домінік Броше розповів Суспільному, що живе в Кропивницькому вісім років. Його дружина Танія Ядловська – кропивничанка. Саме вона допомагає мсьє Домінікові спілкуватися з українцями. Він із міста Гренобль, розташованого біля підніжжя Альп. «Я об’їздив понад 100 країн. Працював у Східній Європі, на Близькому Сході, в Азії, Африці, Південній Америці, на Мадагаскарі. Мені добре жити й в Україні, і в Франції», – каже Домінік Броше.
Коли почалася повномасштабна війна, подружжя виїхало до Франції. Там живуть дві доньки Домініка й Таніїна донька. «Ми вирушали 25 лютого, – згадує Танія Ядловська. – Виїжджали з великими проблемами й почуттям розгубленості. Побули у Франції в дітей, дійшли тями й повернулися в червні в Україну».
У Кропивницькому вивчають французьку мову. Лютий 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
«Не бійтеся говорити». На засіданнях клубу вчаться спілкуватися французькою. Лютий 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
Нині обоє живуть у Кропивницькому. «Мені тут усе подобається, крім доріг», – говорить Домінік Броше. Також, каже, бракує ресторану французької кухні. Щоб відтворити французькі страви, окремо шукав в Україні інгредієнти. «Ми замовляли равликів на равликовій фермі, і вони виявилися смачнішими, ніж у Франції», – каже француз. Також йому подобаються сири, які роблять кропивницькі крафтовики. У цілому він харчується, як українці. «Тут їм борщ і пельмені».
У французів й українців різний менталітет, говорить Домінік Броше. «Мені подобаються солідарність і душевність українців. Місцеві люди – більші філософи, ніж французи. Вони люблять розмірковувати на різні теми. Тут більше спілкування й дискусій і під час обіду, й під час роботи».
За спостереженнями француза, у кропивничан є інтерес до його батьківщини й земляків. «Цікавляться більше сьогоденням Франції й тим, як узагалі живуть у Європі».
Також українці мають певні сталі уявлення стосовно Франції й французів, говорить Домінік Броше. Частина з них – правда. Французи справді дотримуються культури харчування, люблять якісну їжу, особливо сири й вино. Причому надають перевагу саме французькому вину. Водночас те, що Франція – країна моди й краси, – це більше стереотип. «Там одягаються дуже просто, в джинси».
Домінік Броше навчає азів французької. Січень 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
Кропивничанка вчиться говорити французькою. Лютий 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
Кропивничани вивчають тему «Котра година». Лютий 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
Французький клуб збирає людей різного віку. Березень 2020 року. Фото: Facebook Oksana Serheyeva
Попередні роки клуб французької мови у Кропивницькому збирав людей різного віку й професій, говорить викладач. Деякі кропивничани починали вчити французьку «з нуля». Інші мали базу різного ступеня.
«Клуб відвідувала кропивничанка Раїса віком за 80 років. Вона колись вивчала французьку мову, викладала її й спілкувалася з Домініком французькою, – розповіла Танія Ядловська. – Також студентки Влада й Анастасія дуже швидко освоїли французьку. Влада вивчала «з нуля». Анастасія вчила мову в шостій школі. Домінік писав з нею диктант. Каже, французи так добре під диктування не пишуть».
Домінік Броше у Франції та інших країнах, де жив, працював технічним консультантом з обробки металів, дерева та пластику. Каже, відсутність педагогічної освіти не заважає йому проводити заняття. «Я навчаю писати слова. Ми спілкуємося на різні теми – про кухню, побут, літературу, музику. Не говоримо про релігію й політику. Часто теми для клубу пропонують самі учасники».
Французьку мову можна вивчити за рік, якщо заняття інтенсивні, говорить викладач. «Головне, щоб не боялися спілкуватися. Молодь в Україні більш відкрита й розкута. Старші люди, ті, що народжені в СРСР, мають бар’єри в спілкуванні з іноземцями. Вони перебувають ніби в якомусь куполі. Не бійтеся говорити».
suspilne.media
Прокоментуєте?
