Бувають дні, насичені без меж,
Коли кладуться долі на терези,
А відсвіт ще не визрілих пожеж
Наповнює очікуванням тези.
Тоді залізо їде на фронти,
А золото ховається до схронів,
І не відомо, згину я чи ти,
І вже в словах немає обертонів.
Ще не гримить, ще не бринять шибки,
Але бракує радощів і кисню.
На цвинтар заповзають хробаки,
Де крук співає похоронну пісню.
Бувають дні для кожних поколінь,
Зі стопора зриваються терези,
А небо є байдужим до молінь
І млявих слів безсилого Радбезу.
13 лютого 2022 року
litgazeta.com.ua
Прокоментуєте?
