Ольга Кушнір. «Голосінням сирен переповнена чаша Грааля»

0
125

***
Ритуальний аїд за межею майбутнього раю
Лицемірство плете на куфайці ординського зла,
А вкраїнський порив розбиває північні сараї,
З пересохлих гармат, з поржавілого звуку ствола.
 
Голосінням сирен переповнена чаша Грааля,
Бо дитяча сльоза потекла в бомбосховише мрій.
Колискових пісень не почують Сергійки і Галі
Їхні душі летять до іскристого співу зорі…
 
Чує спів у труні з кагебішно-загарбним талантом
Токсикозний брехун, що стріляти в дітей наказав.
Рубіконовий міст перейде закривавленим лаптем
В ритуальний аїд, в український жупельний казан…
 
ПЕТЛЯ (диптих)

І
Совковий фляк
Не знає, як
Ганьбу здолати,
Тому й краде
З квартир біде
В свої палати.
Верта взамін
Торпедність мін
І лють Горгони.
В загарбних паль
Мотив пропав
На перегогах –
Кому прибій,
Кого в Сибір –
«Братку» видніше.
Точився рій
Із комарів
В совковій ніші…

ІІ
Скажено-похилий
Психозний порив
Для бідної схими
Війну сотворив.
Кривава фаланга,
І жовчна петля,
З підірваним благом
На струпі кремля…
 
***
Заблокувавши «крапка. ком.»
Ув Інстаграмі,
Сховався морок під балкон,
Бо вже – на грані.
Бо не насититься нічим
Тупий курдупель,
Його імперія з личин
В кремлівських дуплах
Чекає жирного шматка,
Дістане – чвирку
І корозійного кілка
Для черевика!…
 
І вражою, злою кров’ю волю окропіте…
                                             Т. Г Шевченко
               ***
У стаді московитів
Назрів переполох,
Чорти несамовито
Втішаються бухлом.
 
В шматованому рам’ї,
У лаптях без шнурка…
Не військо це, а зграя
«Сільодкі і півка».
 
Сльозливо хоче мами
Заляканий мордва,
Та підлими умами
Стріляє і вбива.
 
У заростях кропиви
«Пустишка» – не бульйон,
Що волю окропила
Пожмяканим «рубльом»!…
 
***
Дам тобі пряника, враже,
Чи позивного кнута.
Лізе в сторінку увражу
Твій кочівний аватар –
Карлик, сполоханий зайцем,
Як гнійниковий нарив.
Тяма його – під ерзацом
Тлінних очей дітвори
І пустолобої рашки
З попелом, з мором війни…
Боже, у дворику райськім,
Щиро дітей пригорни.
 
Кинувши ржаві осколки
В мокшо-зомбований світ,
Кнут передвірусним коком
Пряник пече в голові…
 
***
Її стремління – для слабких,
Для мушкарні без апеляцій.
Смертельна твань у переляці
Гаптує траурні вінки
Свободі. Хай дуріє цар
В футлярі бункеру, як воша.
Його мізки – плішивість ворсу
З удатним говором – кацап.
Своє стремління борони
Для волелюбства. Загримуйся
Під креатив – «Бандера-смузі»,
Спаливши кодло сатани!
 
***
Північні самодури
І їх злочинні бздури –
З епохи кайнозою.
Психічна потороча
Націлена пророче
Вмиватися сльозою.
 
Купатися в обмані,
Та чвакотіти манну,
Поцуплену з полиці.
Безчинство мародера,
Хмільніше від «Мадери» –
У нафтовій наливці.
 
Не вміє ж воювати
Московець біснуватий,
Стріля в живі мішені –
В людей, тварин, по дітях,
Щоб матом не триндіти
Обірваній кишені…
 
 ***
Слід пера на тривожній валізі
Бомбобійні серця захистив.
Снився рай на підковах залізних
І безводні квітучі мости.
 
Ті сонливі екслібриси марень
Забуваю. Зустріла ж тебе,
Як мещерсько-іжорські примари
Катували окрилля небес.
 
Як родинна світлиця горіла
Від сирен, бетеерів і бомб,
Перейшла в укриття ще не зріла
Наша перша й остання любов.
 
З молитвами весела і строга,
Під нашестями куль – у журбі.
Їй приснились тернисті дороги
І Господнє веління тобі:
 
– Сміливіше берися до зброї –
Переможе сплюндровану плоть,
Щоб не бути рабом, стань героєм,
Привітавши кремлівський поклон!
 
 ***
Не дрімає, а млявістю човга
Білий день. З ним повік не засне
У Попасній – елегія чорна,
В Маріуполі – слізний сонет.
 
Сіра мла, чортизна колотнечі
Ірпінів, Бородянок і Буч.
Як же тне оркостанківську нечисть
Волелюбний народний табун!
 
Глупоті на агресорських скулах
Не зламати вкраїнський ривок
До життя без ординської кулі
І совкового статусу кво…
 
***
Острахом долизують совки
Іскандерські виверти прокислі
З думкою: врятуть повзунки
Від страху до путлера «на килим».
Не врятує, дурні! Він – це ж ви –
Брехуни й служителі васалу,
Що любитель кулі і халви
З клаптем відшматованого сала.
Тож драпцюйте, викрутивши хвіст,
Із гармат – в язичницьку острогу.
Демон за безчинсва відповість,
Зрозумівши раптом, що безрогий…
 
***
Міць на булатнім олові
Переживе пістоль,
Як московитські голови
Зникнуть з усіх частот.
З тями, сердець нескорених,
Де український бард
Ріже прогнилі корені
В їх кульових зубах.
Кволий і ледве човгає
Оркобісівський нерв,
Як не піде «за човником»,
То у смолу пірне…
 
***
Так мовчатиме дощ без правдивої ролі
В кінозалі розваг і плачу.
Не змовкає снаряд, помінявши паролі,
Чорнозему, ріллі й калачу.
Ждуть поживи кати. «Почастуємо» перцем,
З елементом хмільної сурми,
Нестійкі паралелі ворожих трапецій
Вибива непокора грудьми.
Не мовчатиме дощ, бо тримає за клямку
Буфонаду рашистського дна.
Закривавлена рать без плачу й переляку,
Україна, братове, – одна!
 
 ***
Переможний салют ще під гнотами,
Лабузиння виорюєм нотами,
Агресивного облизня – перами
В новорощених дебрях імперії.
 
Московитів частуєм некрозами,
Їх пихатість – брутальною прозою,
Щоб русню найболючіше вжалити
Українською супер-державою.
 
Большевитська злоякісна партія
Хай глумиться в жебрацькій апатії.
Нам творити своє, ставши стопором,
З блискавичними залпапи опору…
 
***
На дронах – кіл і шпиця
Кремлівських клоунад.
Тяжіє до петицій
Мордорська сарана,
Формуючи на сонмах
Гарматний паритет,
З надією, що сонях
Вкраїнський одцвіте.
 
В північного вар’ята –
Лінивство і обман,
Й конаючий за святом
Совковий хараман
Під крахом сподівання,
Тому й трафляє шляк,
Бо в нашого Івана
Є визначений шлях –
До миру на планеті,
Без «рускава» шатра
І трухлого багнета
На струменях Дніпра!
 
***
Скеруй Інтернет на війну,
Бо мучить поранену мантру,
Скріпивши до скронь сивину,
Стилетом ворожого мату.
 
До школи, мабуть, не ходив,
Навіщо? Громити – це ж круто,
Гвалтуючи дух…А сліди
Ховати під ложе Прокруста.
 
Розбійницький хват і режим
Московець відкушує ласо,
А ти під прицілом держи
Його неминучість колапсу.
 
Хай ділиться клятий мордор
На кілька належних кавалків,
Лишивши орді коридор
З параш і смердючої «свалки»…
 
***
Мені б написати про темінь міських ліхтарів,
Про місячний крик з піднебесся від зоряних нужд,
Бо місця замало зіркам, як травинам дворів.
Мені б написати, хто бідну земельку зігнув
У соту погибель. Війна загартує уми
Під гул канонади і брязкіт булатних мечів
На поросі плоті планшетом зневаги, щоб ми
Тримали планету на хворому ревмоплечі.
 
Прокинься, перо! І папером, і клаптем снаги,
Вороною крякни в чужий задурманений стан,
Там лють палача підстригає мої береги,
Втопившись в пекельному штормі повстань!…
 
***
Росте на ракетах
Руїна і пустка,
Ціна етикету
Гріхів не відпустить.
 
Чекатиме вирок
Пропасницю зомбі
І ядерну видру
В паханському дзьобі.
 
Облізла сутана
Без пір’я і пуху,
В понурому стані
Кремлівська ропуха.
 
Їй знищено крила
Сегментами крові.
Русня не закрила
Видіння Покрови.
 
Є захист, офіра
І мужності ключик.
Ординська рапіра
У волю не влучить!…
 
  litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я