Клята війна руйнує не лише звичне життя, а ще багато з того що на перший погляд для широкого загалу не помітно, однак має бути присутнім для повноцінного існування соціуму. Люди, які цікавляться красним письменством, знайомі з таким терміном як літературний процес. Він неодмінно має бути присутнім як складова творення, у даному випадку, української літератури.
Так от, попри всі жахи війни, як на мене, у певній мірі парадоксально, але літературний процес в країні не зупинився, він триває попри складні виклики сьогодення. Виходять книги і моїх колег із Дніпропетровської обласної організації НСПУ.
Але невід’ємна складова літературного процесу, а саме – критика, напевно, переживає не найкращі часи. Принаймні, на мою думку. З іншого боку і так зрозуміло. Як не просто видати книгу, а вже знайти рецензентів для неї, вочевидь, багатьом бракує і сил, і натхнення.
Нині «по дорозі» до лав НСПУ кам’янчанка Яна Ловчинська. Ця молода жінка прийшла в літературу відносно недавно. Насиченість її трудової біографії як на прожиті літа, можна сказати, вражає. Пані Яна змогла опанувати професію продавчині, перукарки, колористки, візажистки, потім освоїла медицину, масаж…
Між іншим, її творчим інкубатором став славетний VivArt із Камʼянського . А селекційну справу, як завжди, на його теренах здійснила невтомна Марія Дружко. У 2021 році видавництво очільниці цього мистецького клубу видало першу, і поки що єдину книгу Яни Ловчинської «Скелети у шафі».
Я не даремно згадував про невід’ємну складову літературного процесу: літературну критику. Не маючи нині змоги прочитати фахову думку про це видання, вирішив ознайомитися просто як читач із творчістю, хочеться сподіватися, майбутньої колежанки у лавах НСПУ.
І, як виявилось, скелети є доволі талановитими. Власне, згадане видання – це 11 прозових різножанрових творів: фантастичні оповідання, притчі, новели, ліричні есе. Усі ці твори об’єднує суспільно-філософська тематика.
Бо, попри іноді карколомність і нестандартність сюжетів, твори пані Яни торкаються «вічних тем». Як, наприклад, в оповіданні «Суперечка», де брендові жіночі сумочки влаштовують дискусію щодо сенсу та значимості їх шкіряного життя. Але, у підсумку, стає очевидним, що аж ніяк не «лейба» визначає успішність того чи іншого галантерейного виробу. А, так би мовити, практичність та довговічність існування. І як тут не провести паралелі про те, що будь-яка людська особистість найперше цікава соціуму своїми трудовими здобутками і талантами, а не статусом.
Не знаю, де ще приховала анатомічні артефакти пані Яна. Однак, із тими, що перебували у шафі, варто було ознайомитися…
Фідель Сухоніс
