Війна — весна — Польща… У мільйонів українців ще довго виникатиме такий асоціативний ланцюжок, адже навіть якщо тікаючи від воєнних дій, наші жінки з дітьми прямували до інших країн світу, їхній шлях переважно пролягав через Польщу.
Війна емоційно сколихнула наших сусідів настільки сильно, що пересічні поляки кидали свої справи та їхали на кордон з Україною зустрічати біженців, ішли в місцеві хаби та волонтерські організації, аби нести їжу, одяг і речі найпершої необхідності. А поети та прозаїки, оговтавшись від першого шоку, заговорили про війну як про нову реальність, яка зовсім неподалік, яка має бачити весь світ: «Кожна війна / Близиться до кордону / На якому стоїш / І кожна випущена ракета / Падає поруч» (Томаш Яструн), «Дивися! Знову вибух і руйнується історична пам’ятка. Дивися! / Мешканці ховаються в підвалах і метро. Виття / сирени викликає страх. Дивися! Завалилася багатоповерхівка / в мікрорайоні…» (Луція Дудзінська).
Перед лицем нещастя всі рівні. І виживуть ті, які попри всі відмінності й різні мови, можуть знайти спільну — мову серця. Так і сталося з багатьма колегами-літераторами України і Польщі. Ми взялися за поезії та словники. Бо усвідомили, скільки спорідненого виявив у нас цей час найважчих випробувань. І як важливо говорити і бути почутим не тільки в себе вдома.
Добірка перекладів із польської, що перед вашими очима, — один із плодів такої співпраці. Голоси Томаша Яструна, Луції Дудзінської, Єслава Новари та Анни Насіловської зазвучали українською завдяки Ользі Ольховій та Світлані Бреславській. Голоси, які ми, маю надію, ще не раз почуємо в Україні.
Юлія Бережко-Камінська
Tomasz Jastrun — poeta, felietonista. Syn dwojga poetów Mieczysława Jastruna i Mieczysławy Buczkówny. Wychował się w bloku, w którym mieszkali pisarze. Debiutował w 1973 roku. Związany od lat 70-tych z opozycją demokratyczną. Uczestniczył w sierpniu 1980 roku w strajku w Stoczni Gdańskiej (opublikował o tym reportaż). Wspierał Solidarność, pracował w prasie związkowej. Po wprowadzeniu stanu wojennego ukrywał się, następnie został internowany (poświęcił temu tom wierszy „Białołęka”). Po uwolnieniu współpracował z ruchem niezależnym, współredagował w Warszawie nie cenzurowane pismo literackie „Wezwanie”, regularnie publikował też w miesięczniku „Kultura”, ukazującym się w Paryżu, założonym przez Jerzego Giedroycia. W latach 1990-1994 był dyrektorem Instytutu Polskiego w Sztokholmie. Publikuje w wielu pismach felietony, należy do Stowarzyszenia Pisarzy Polskich i PEN-Clubu.
Томаш Яструн — поет, колумніст. Син двох поетів Мечислава Яструня та Мечислави Бучковни. Він виріс у багатоквартирному будинку, де жили письменники. Дебютував у 1973 році. Повʼязаний із демократичною опозицією з 1970-х років. Брав участь у страйку на Гданській судноверфі в серпні 1980 р. (опублікував про це репортаж). Підтримував «Солідарність», працював у профспілковій пресі. Після введення воєнного стану переховувався, а потім був інтернований (цьому присвячено збірку віршів «Białołęka»). Після звільнення співпрацював із незалежним рухом, був співредактором нецензурного літературного журналу «Wezwonie» у Варшаві та регулярно публікувався в місячнику «Kultura», який виходив у Парижі, заснованому Єжи Ґедройцем. У 1990–1994 роках був директором Польського інституту в Стокгольмі. Публікує колонки в багатьох журналах, є членом Асоціації польських письменників і PEN-клубу.
Tomasz Jastrun
Ku granicy
Każda wojna
Jest blisko granicy
Na której stoisz
I każdy
Wystrzelony pocisk
Pada blisko ciebie
Wyjdziesz z tego cało
Ale zostaną w tobie
Na zawsze
Ranni i zabici
I język ognia w oknie
Który poliże ci twarz
I dwa czarne guziki
Oczy małego misia
Zgubionego na drodze
Przez dziecko
W czasie wędrówki
Ku twojej granicy
Luty 2022 rok
Томаш Яструн
До кордону
Кожна війна
Близиться до кордону
На якому стоїш
І кожна випущена ракета
Падає поруч
Уцілієш
Але в тобі назавжди залишаться
Поранені та вбиті
І язик полум’я у вікні
Який оближе твоє обличчя
І два чорні ґудзики
Очей плюшевого ведмедика
Якого загубила на дорозі
Дитина
Простуючи
До твого кордону
Лютий, 2022 року
Переклад Ольги Ольхової
*****
ŁUCJA DUDZIŃSKA – poetka, wydawca, redaktorka dwóch serii wydawniczych, animatorka kultury – pomysłodawczyni i organizatorka wielu ogólnopolskich akcji literackich, konkursów, wystaw, prezentacji oraz warsztatów. Autorka dziesięciu książek poetyckich (w tym trzech dwujęzycznych), tłumaczona na języki: angielski, grecki, niemiecki, ukraiński, bułgarski, rosyjski, serbski, szwedzki, hiszpański, francuski, włoski. Wyróżniana i nominowana z tytułu książki roku 2013, 2016, 2018, a wcześniej laureatka wielu ogólnopolskich konkursów poetyckich. Inicjatorka i kuratorka ogólnopolskiej Grupy Literycznej Na Krechę. Fundatorka i prezes FONT. Członkini Zarządu Głównego i Komisji Kwalifikacyjnej Stowarzyszenia Pisarzy Polskich. Aktualnie prezes Stowarzyszenia Pisarzy Polskich oddział wielkopolski w Poznaniu. Uhonorowana przez Kazimierza Rafalika w roku 2017 statuetką „Dobry człowiek” (profesjonalizm & bezinteresowność), którą z Jego inicjatywy przekazuje dalej, doceniając ludzi z pasją. W roku 2021 otrzymała medal „Labor Omnia Vincit” za krzewienie idei pracy organicznej oraz wyróżnienie w Konkursie Urzędu Miasta Poznania jako Wolontariusz roku. Mieszka w Słupsku i Poznaniu.
Луція Дудзінська – поетеса, видавчиня, редакторка двох видавничих серій, культурна аніматорка — авторка та організаторка багатьох загальнонаціональних літературних акцій, конкурсів, виставок, презентацій та майстер-класів. Авторка десяти поетичних збірок (зокрема трьох двомовних), перекладених англійською, грецькою, німецькою, українською, болгарською, російською, сербською, шведською, іспанською, французькою та італійською мовами. Нагороджена та номінована на звання «Книжка року 2013, 2016, 2018», а також лауреатка багатьох національних поетичних конкурсів. Ініціаторка та кураторка всепольської літературної групи «Na Krechę». Засновниця та голова видавництва «ФОНТ». Членкиня Головної ради та кваліфікаційної комісії Товариства польських письменників. Голова великопольського відділення Товариства польських письменників у Познані. Нагороджена Казімєжем Рафаліком у 2017 році статуеткою «Добра людина» (за професіоналізм та самовідданість), яку, за його ініціативою, передає далі, цінуючи людей, котрі небайдужі до своєї справи. 2021 року отримала медаль «Labor Omnia Vincit» за просування ідеї органічної праці та нагороду в конкурсі мерії Познані як волонтер року. Мешкає у Слупську та Познані.
Łucja Dudzińska
Ukraina. Czeka
Widzę kobietę. Nosi w sobie tragedię. Zagłębiona
w nicości nie czuje, nie wie co zrobić. Próbuje tutaj
znaleźć wygodne miejsce. Nie potrafi się podzielić,
chociaż jest w połowie żywa i w połowie martwa.
Po prostu taki to związek sam na sam, który trzeba
pokonać i przyswoić. Dogadać się z ciałem i sercem,
zapomnieć o duszy, bo tęskni za rodziną, domem,
za Ukrainą. Kobieta odwzajemnia moje spojrzenie,
siada obok. Mówi, że to nieuleczalna choroba świata,
a kto był w jej władaniu, wie że stamtąd się nie wraca.
Teraz musi nauczyć się nowego języka. Nauczyć się
od nowa oddychać, patrzeć, cieszyć się, kochać, śnić.
Chce zapomnieć o rwącej rzece krwi, która wciąż
płynie. Płynie i płynie oraz czeka na jakoś to będzie.
Луція Дудзінська
Україна. Чекає
Бачу жінку. Носить в собі трагедію. Заглиблена
у небутті не відчуває, не знає що зробити. Намагається тут
знайти зручне місце. Не вміє поділитися,
хоча існує напівжива і напівмертва.
Це просто такий зв’язок із собою, котрий потрібно
подолати й усвідомити. Домовитися з тілом і серцем,
забути про душу, бо тужить за сім’єю, домом,
за Україною. Жінка відповідає на мій погляд,
сідає поруч. Каже, що це невиліковна хвороба світу,
а хто був їй підвладним, знає, що звідти не повертаються.
Тепер мусить навчитися нової мови. Навчитися
знову дихати, дивитися, радіти, кохати, бачити сни.
Хоче забути бурхливу річку крові, котра безперервно
тече. Тече і тече, також чекає на якось тай буде.
Dokument wojny – tryptyk dla Ukrainy
I
Heroizm i determinacja. Solidarni z Ukrainą
Straszna jest wojna, która odbija się w oczach dzieci.
Wyciągają ręce po bezpieczeństwo, po czułość ojca,
czułość świata. MY z WAMI w myślach, słowach,
w czynach. MY z WAMI w rzewnej pieśni, modlitwie
i żałobie, gdy bomby termobaryczne wybuchają także
w szczelinach nadziei. Niszczą miasta, miasteczka,
wsie, domy, piwnice, gdzie cywile nękani hukiem rakiet
przelewają krew. Krew, krew. A putinowskie ciśnienie
panoszy się, oblizuje język, ślini się. Już fermentuje
od środka wraz z dywersją, by udrożnić żyły, podcinane
raz za razem przez Obrońców: Kijowa, Mariupola,
Charkowa, Mikołajowa, Krzywego Rogu, Zaporoża,
Chersonia Czernihowa, Odessy… gdzie pożary, barykady,
ruiny mostów, szpitali, szkół i osiedli mieszkaniowych,
gdzie panuje optymizm, dramat i katastrofa humanitarna.
Brak usprawiedliwienia dla wojny, którą widzisz
w oczach dzieci. Wyciągają ręce po czułość ojca,
który został walczyć o wolność, po bezpieczeństwo
i czułość świata. MY z WAMI w żałobie i w czynach.
Документ війни – Триптих для України
І
Героїзм і рішучість. Солідарні з Україною
Страшна війна, котра віддзеркалена в очах дітей.
Простягають руки за безпекою, за ніжністю батька,
ніжністю світу. МИ з ВАМИ в думках і словах,
у справах. МИ з ВАМИ у зворушливій пісні, молитві
і траурі, коли бомби термобаричні вибухають також
в щілинах надії. Нищать міста, містечка,
села, будинки, підвали, де мешканці налякані вибухами
переливають кров. Кров, кров. А натиск путіна
хизується, облизує язик, пускає слину. Вже ферментує
від середини разом з диверсією, щоб відновити жили, підрізані
кожного разу оборонцями: Києва, Маріуполя,
Харкова, Миколаєва, Кривого Рогу, Запоріжжя,
Херсона, Чернігова, Одеси… де пожежі, барикади,
руїни мостів, лікарень, шкіл і житлових мікрорайонів,
де панує оптимізм, трагедія і гуманітарна катастрофа.
Брак виправдання для війни, котру бачиш
в дитячих очах. Простягають руки за ніжністю батька,
котрий залишився воювати за волю, за безпеку
і ніжність світу. МИ з ВАМИ в жалобі і справах.
II
Akcja i reakcja. Solidarni z Ukrainą
Patrz! Znów bomba i wali się zabytkowy budynek. Patrz!
Mieszkańcy koczują w piwnicach i w metrze. Dźwięki
syreny wywołują strach. Patrz! Zawalił się wieżowiec
na osiedlu, a ten obok płonie wśród bezsilnych kobiet
płaczących nad rannymi dziećmi. Patrz! Trupy na ulicy.
Ostrzelano elektrownię w Czarnobylu, infrastrukturę.
Patrz! Patrz! Rosja odpala bomby kasetowe i kozackich
patriotów traktuje jak zwierzynę. Niekończące się naloty
i terror najeźdźcy kontra kunszt walki i bohaterska wola
obywateli. Braterstwo wzmacnia tożsamość narodu. Patrz!
Tak się zwycięża, tak motywuje świat i Europę do wsparcia.
Tak niszczy czołgi, wozy bojowe i robi koktajle Mołotowa.
Patrz! Sankcje dla Rosji. Patrz! Sprzęt militarny i żywność
w drodze, wielokilometrowy konwój uchodźców na granicy.
Patrz! Na solidarność Polaków, otwarte domy, ramiona, serca.
II
Акція і реакція. Солідарні з Україною
Дивися! Знову вибух і руйнується історична пам’ятка. Дивися!
Мешканці ховаються в підвалах і метро. Виття
сирени викликає страх. Дивися! Завалилася багатоповерхівка
в мікрорайоні, а той збоку горить серед безсилих жінок,
що плачуть над пораненими дітьми. Дивися! Трупи на вулиці.
Обстріляно електростанцію в Чорнобилі, інфраструктуру.
Дивися! Дивися! Росія скидає касетні бомби і мужніх
захисників трактує, як тварин. Безкінечні напади
і терор загарбника проти майстерної боротьби і героїчної волі
громадян. Братерство зміцнює свідомість народу. Дивися!
Так перемагають, так мотивують світ і Європу до підтримки.
Так нищать танки, бойові автомобілі і змішують коктейлі Молотова.
Дивися! Санкції для Росії. Дивися! Озброєння і продукти
в дорозі, багатокілометрова черга емігрантів на кордоні.
Дивися! На солідарність поляків, відкриті будинки, обійми, серця.
III
Rany i blizny. Solidarni z Ukrainą
Wyobraź sobie, jak to jest być uchodźcą? Zostawić rodzinę,
dom, mieszkanie, swoje ulubione rzeczy, przyzwyczajenia,
znajomych, pracę, szkołę, ulubione miejsca na odpoczynek
i z jednym plecakiem, torbą, z płaczącym dzieckiem na ręku
stanąć na granicy, i dalej nie wiedzieć dokąd zaprowadzi los.
Czas ran nie uleczy – zrobi to wsparcie i wspólne działanie.
Tylko jak podać rękę? gdy urwał ją pocisk pancerny
i wiesz, że nie będzie cię stać na protezę.
Tylko jak spojrzeć czule na bliskich? gdy krwawią oczy,
a okulary żołnierz rozgniótł butem.
Tylko jak odbudować nowe życie, myśleć o radości?
gdy twoje dziecko widziało to, czego widzieć nie powinno!
Czas ran nie uleczy – zrobi to wsparcie i wspólne działanie.
Tylko jak żyć z wolą walki o wolność, gdy są represje?
a gwałt, chłód, głód, pragnienie wciąż zabierają siły.
Tylko jak głosić o wysokiej cenie wojennych ofiar?
gdy propaganda zaciera ślady, tworzy sprzeczną historię.
Tylko jak biec po zwycięstwo? gdy czołg zmiażdżył nogi,
ponieważ flagę ukraińską trzymałeś wysoko!
Wyobraź sobie… jak to jest być najeźdźcą? I zostawić rodzinę,
dom, aby o głodzie walczyć w konwoju aut pancernych, który
zaciska pętlę niby szubieniczny sznur, na którym sam zginiesz.
Ale jak kochać bliźniego, gdy wiesz, że cię aresztują za protest,
zabiją za informację, bo to ty masz strzelać, ranić, mordować
– na rozkaz i nie myśleć dlaczego nie powitano cię z kwiatami.
III
Рани і рубці. Солідарні з Україною
Уяви собі, як це бути біженцем? Залишити сімʼю,
дім, квартиру, свої улюблені речі, звички,
знайомих, роботу, школу, улюблені місця відпочинку
і з одним наплічником, сумкою, із заплаканою дитиною на руках
перейти кордон, і далі невідомо куди закине доля.
Час не загоїть рани — це зробить підтримка і взаємодія.
Тільки як подати руку? якщо відірвав її вибух
і ти знаєш, що тобі не вистачить на протез.
Тільки як з ніжністю поглянути на близьких? коли кровоточать очі,
а окуляри солдат роздушив черевиком.
Тільки як відбудувати нове життя, думати про радість?
коли твоя дитина бачила те, чого не мала би бачити!
Час не загоїть рани – це зробить підтримка і взаємодія.
Тільки як жити з бажанням боротися за свободу, коли є репресії?
а насильство, холод, голод, прагнення весь час забирають сили.
Тільки як повідомляти про високу ціну воєнних жертв?
якщо пропаганда затирає сліди, творить суперечливу історію.
Тільки як бігти до перемоги? якщо танк роздушив ноги
оскільки український прапор ти тримав високо!
Уяви собі… як це бути загарбником? Залишити сімʼю
дім, аби голодним воювати в конвої бронемашин, який
стискає петлю ніби шнур на шибениці, на якому ти ж і загинеш.
Але як кохати ближнього, коли знаєш, що тебе заарештують за протест,
вбʼють за інформацію, бо це ти мусиш стріляти, ранити, мордувати
за наказом і не думати чому не привітали тебе квітами.
Переклад із польської мови Світлани Бреславської
Lesław NOWARA (ur. 1963) w Gliwicach. Prawnik z wykształcenia, absolwent
Uniwersytetu Śląskiego w Katowicach. Poeta, aforysta, felietonista, recenzent literacki.
Wydał tomy wierszy:
„Zielona miłość”, ZLP, Katowice 1991
„Dom o zielonych oknach”, Gliwice 1993 (nominacja do Nagrody Poetyckiej im. Kazimiery Iłłakowiczówny za najlepszy książkowy debiut roku, 1993)
„Trzecie oko”, Instytut Wydawniczy ŚWIADECTWO, Bydgoszcz 1996
„Rosyjska ruletka”, Wydawnictwo MINIATURA, Kraków 1999,
„Kokon”, KARTKI, Białystok 2002
„Cichociemno”, Wydawnictwo PARNAS, Gliwice 2006
„Kropka i Kreska”, Wydawnictwo V8, Gliwice 2013
„Ciemna strona światła” /wybór wierszy/, Wydawnictwo ŚLĄSK, Katowice 2019
„Ość wieloryba”, Stowarzyszenie Pisarzy Polskich Oddział Kraków & Instytut Literatury, Kraków 2020
„Przed nami jeszcze potop”, Biblioteka Śląska, Katowice 2023
Opublikował także kilka tomów miniatur literackich – aforyzmów i epigramatów:
„Świat według Ludka”, Instytut Wydawniczy ŚWIADECTWO, Bydgoszcz 1995
„Wielki Mały Ludek”, KARTKI, Białystok 2004 oraz MINIATURA, Kraków 2004
„Zdania z kropką”, MINIATURA, Kraków 2015
„Ludek Fatalista”, MINIATURA, Kraków 2017
Na motywach jego tomu wierszy „Kokon” zrealizowany został przez Teatr Nowej Sztuki
spektakl teatralny „Kokon” w reżyserii Dariusza Jezierskiego, prapremiera: 04.06.2005
Kino- Teatr X, Gliwice.
Od 1994 roku członek Stowarzyszenia Pisarzy Polskich.
Mieszka w Gliwicach.
————————————
Prezentowane wiersze pochodzą z tomu „Przed nami jeszcze potop”, który ukazał się w
październiku 2023 roku nakładem Wydawnictwa Biblioteki Śląskiej w Katowicach.
Єслав Новара (нар. 1963) у Ґлівіце. За освітою юрист, дипломований
Сілезьким університетом у Катовіце. Поет, афорист, оглядач, літературний оглядач.
Видав томи поезій:
„Zielona miłość”, ZLP, Катовіце, 1991.
„Dom o zielonych oknach”, Ґлівіце, 1993 (номінація на поетичну премію Kazimiera Iłłakowiczówna за найкращий книжковий дебют року, 1993).
„Trzecie oko”, Wydawniczy ŚWIADECTWO, Бидгощ, 1996.
„Rosyjska ruletka”, Видавництво ŚWIADECTWO, Краків, 1999 р.
„Kokon”, KARTKI, Білосток, 2002 р.
«Cichociemno», видавництво PARNAS, Ґлівіце, 2006 р.
«Kropka i Kreska», Wydawnictwo V8, Ґлівіце, 2013 р.
«The Dark Side of Light» /вибір віршів/, Wydawnictwo ŚLĄSK, Катовіце, 2019 р.
«Whalebone», Асоціація польських письменників, Краківський відділ & Інститут літератури, Краків, 2020 р.
«Попереду нас ще чекає повінь», Сілезька бібліотека, Катовіце, 2023 р.
Видав також кілька томів літературних мініатюр — афоризмів та епіграм:
„Świat według Ludka”, Видавничий інститут ŚWIADECTWO, Бидгощ, 1995 р.
«Wielki Mały Ludek», KARTKI, Białystok 2004 та MINIATURA, Краків, 2004 р.
„Zdania z kropką”, МІНІАТУРА, Краків, 2015 р.
«Ludek Fatalista», МІНІАТУРА, Краків 2017 р.
За його збіркою віршів НХТ поставив „Kokon”, (режисер Даріуш Єзерський, прем’єра: 06.04.2005 р.), Cinema-Teatr X, Ґлівіце.
Із 1994 року — член Спілки польських письменників.
Живе в Глівіце.
————————————
Представлені вірші походять із тому «Перед нами потоп», який вийшов друком у
жовтні 2023 р. Видавництво Сілезької бібліотеки в Катовіце.
Znaki szczególne
Przed wejściem do kostnicy szpitala w Mariupolu,
do której zwieziono zmasakrowane ciała,
mężczyzna w białym fartuchu
nachyla się do siedzącej na krześle kobiety:
— Czy pani mąż miał może jakieś znaki szczególne? – pyta —
To by nam bardzo pomogło.
Tak — odpowiada kobieta – Miał głowę, dwie nogi i dwie ręce.
To są znaki szczególne, po których łatwo go można rozpoznać.
05.06.2022
Особливі прикмети
Перед входом до моргу при лікарні в Маріуполі,
до якого звезено понівечені тіла,
чоловік у білому халаті
схиляється до жінки, яка сидить на сусідньому кріслі:
- Чи мав ваш чоловік особливі прикмети? — запитує, —
Це нам би суттєво допомогло.
- Так, — відповідає жінка, — мав голову, дві ноги та дві руки.
Це ті особливі прикмети, за якими його можна легко опізнати.
05.06.2022 р.
Dziewczyna z Irpienia i chłopak z Charkowa
Kiedy spotkają się po tej wojnie
dziewczyna z Irpienia
bez ręki
i chłopak bez nogi
z Charkowa
będą pasować do siebie
jak dwie połówki
jak połówka jabłka
do połówki śliwki
obie
równie skwaśniałe
i równie mocno obite
8.05.2022 / 9.05.2022 / 14.05.2022 / 17.05.2022
Дівчина з Ірпеня та хлопець з Харкова
Коли зустрінуться після війни
дівчина з Ірпеню
без руки
та хлопець без ноги
З Харкова
будуть пасувати одне одному
як дві половинки
як половинка яблука
до половинки сливки
обоє однаково скислі
та однаково побиті
8.05.2022 р. / 9.05.2022 р. / 14.05.2022 р. / 17.05.2022 р.
Może uda się zdążyć
Na szczęście pranie już zrobione
pokój odkurzony
ciasto upieczone
koszule wyprasowane
firanki powieszone
i zmieniona pościel
jeszcze tylko w kuchni
trzeba umyć okna
i może uda się zdążyć
nim na miasto spadną pierwsze bomby
i wjadą czołgi
14.052022 / 15.05.2022
Може встигнемо
На щастя прання скінчили
кімнату відпилососили
пиріг випекли
сорочки випрасували
фіранки повісили
і постіль змінили
тільки в кухні
ще потрібно помити вікна
і таки може встигнемо
поки на місто впадуть перші бомби
та в’їдуть танки
14.05.2022 / 15.05.2022 р.
Переклад із польської Ольги Ольхової
Anna Nasiłowska, Warszawa
Debiutowała w 1977 roku w prasie literackiej. Potem uprawiała krytykę literacką i prozę.
W latach 90tych ważnym tematem jej twórczości stało się doświadczenie macierzyństwa
(„Domino. Traktat o narodzinach”, „Księga początku”, „Czteroletnia filozofka”), jej
twórczość umieszczano w nurcie feminizmu. Napisała także powieść „Konik, szabelka” o
wojnie polsko-bolszewickiej 1920 roku. Jest też autorką kilku podręczników (ostatni to
całościowa „Historia literatury polskiej”, wydana także w USA w tłumaczeniu Anny
Zaranko). Ważny element jej dorobku stanowią cztery biografie, których bohaterami byli
Jean-Paul Sartre i Simone de Beauvoir, Maria Pawlikowska-Jasnorzewska, dwóch
zasłużonych dla Polski Japończyków Ryochu i Yoshiho Umeda oraz ostatnio — Sławomir
Mrożek (książka nagrodzona). Anna Nasiłowska jest profesorem Instytutu Badań
Literackich w Warszawie, od 2017 roku sprawuje funkcję Prezeski Stowarzyszenia Pisarzy
Polskich.
Анна Насіловська, Варшава
Дебютувала в 1977 році в літературній пресі. Потім займалася літературною критикою та прозою.
У 1990-х роках досвід материнства став важливою темою її творчості («Доміно. Трактат про народження», «Книга про початок», «Чотирирічний філософ»), її твори відносять до феміністичного напрямку. Написала також повість «Коник, шабелька» про Польсько-більшовицьку війну 1920 року. Анна Насіловська є авторкою кількох підручників (крайній — про вичерпну «Історію польської літератури», виданий також у США в перекладі Анни Заранко). Важливим елементом її досягнень є чотири біографії своїх героїв: Жан-Поль Сартра і Сімона де Бовуар, Марії Павліковської-Ясножевської, двох визначних для Польщі японців Рьочу та Йосіхо Умеда, а останнім часом — Славоміра Мрожека (книга має відзнаку).
Анна Насіловська — професорка науково-дослідного інституту літератури у Варшаві, з 2017 року є головою Спілки письменників Польщі.
Pisz
„Pisz wiersze
to ważne” —
mówi spotkany na ulicy
przyjaciel poeta.
„Bądź mądry i pisz wiersze.”
Od czasu wybuchu wojny,
Nie ma jak.
W mojej palecie nie ma
wściekłości i gniewu,
buntu
ani patetycznych wezwań.
Nasza dykcja
uboga krewna romantyków,
nie zna krzyku.
Umiemy tylko rozpadać się
cicho szemrząc:
Nie tak miało być.
Trupy na ulicach miast
zwalone domy
wysadzone mosty
były w poprzednim stuleciu.
I wygrażamy małą pięścią
w stronę ekranu
na którym miga
szczurza twarz dyktatora.
2022/3
Пиши
«Пиши вірші
це важливо» —
каже знайомий поет,
якого випадково зустріла.
«Будь мудрий і пиши вірші».
Від початку війни
Немає як.
У моїй палітрі немає
Ні люті, ні гніву,
Ні бунту,
Ані патетичних закликів.
Наша дикція —
бідна родичка романтиків,
не володіє криком.
Ми уміємо тільки тихо розпадатися
на нарікання:
Це не повинно було трапитися.
Трупи на вулицях міст,
знищені будинки,
зруйновані мости
були в попередньому столітті.
І ми погрожуємо маленьким кулачком
до екрану
на якому миготить
щуряче обличчя диктатора.
2022/3
SCENA W METRZE (1)
naprzeciwko mnie chłopiec
na oko trzylatek
co to? gorset?
przecież to kamizelka kuloodporna założona na kurtkę
przyglądam mu się
bo jeszcze nie wierzę
on wtedy zza pleców
wyjmuje kałasznikowa
celuje we mnie
muszka na wprost mojego nosa
oczy ma poważne ale
to tylko zabawka z plastiku przecież taki karabin nie strzela
a ja nie boję się trzylatków obok jest mama
i delikatnie przesuwa lufe
w dól
skąd to się wzięło
takie krótkie życie
a już dziecięce marzenia
kipią krwią wojną i przemocą więc na linii strzału
są Wszyscy
i nie pomoże mamusia
Сцена в метро (1)
навпроти мене хлопчик
на око трирічка
дивно вбраний
що це? корсет?
придивляюся таки бронежилет
що одягнули поверх куртки
приглядаюся до нього
бо все ще не можу повірити
саме тоді він із-за спини
дістає калашникова
цілить у мене
мушка акурат навпроти мого носа
його погляд серйозний але
це тільки пластикова іграшка
і така зброя не стріляє
а я не боюся трирічок
біля нього мама
делікатно відводить дуло донизу
звідки це взялося
таке коротке життя
а вже дитячі мрії
киплять кров’ю війною і насильством
на лінії вогню геть усі
і не допоможе мамуся
Переклад із польської Ольги Ольхової
