Інклюзивний мистецький проєкт «Поміж нас» підготував сім відеоновел на вірші українських поетів ХХ сторіччя. Всі твори перекладені та продекламовані жестовою мовою, мають субтитри та аудіо українською мовою.
Це багатошаровий проєкт, що поєднує театр анімації, драматичний театр, комп’ютерну та онлайн анімацію, а також електронну музику в експериментальну відеопоезію.
«Чому саме поезія, а не просто вистава або перформанс? Тому що жестова мова — дуже візуально виразна, а пластика рук заворожує», — кажуть творці проєкту.
Всього вони обрали 7 творів українських поетів ХХ століття:
- Ліна Костенко «Між іншим»
- Василь Стус «Біля метро Хрещатик…»
- Тарас Мельничук «Будьмо ніжними»
- Іван Драч «Балада розплющених дитячих очей»
- Василь Симоненко «Ти знаєш що ти – людина?»
- Михайль Семенко «Шукачам щастя».
Кожне відео має свій жанр, художнє рішення, унікальну стилістику та декорації. Наприклад, новела Ліни Костенко створена у жанрі соціального кабаре, а «Велика подорож» Богдана-Ігоря Антонича – у стилі німецьких екзистенційних фільмів початку XX століття.
Першу відеоновелу – на поезію Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – Людина» – опублікували вже сьогодні. За задумом, головний герой (Віталій Науменко) виконує дві ролі — Людину, що живе у своєму уявному замкненому просторі, знецінює себе та життя та її Альтер-его (відбиток у дзеркалі) – внутрішній голос, здоровий глузд, що спонукає Людину до дії.
Наступні відео виходитимуть кожного тижня. Слідкувати за виходом можна на фейсбук-сторінці та Youtube-каналі проєкту.
Авторки проєкту — Ольга Пінаєва та Катерина Тушдер, учасниці «Театру Анімаційного Мистецтва». «ТАМ» досліджує площину театру анімації, поєднуючи театр ляльок, тіней, декорації із сучасними мультимедійними технологіями.
«Для мене проєкт «Поміж нас» — це частина особистої історії, оскільки в моїй сім’ї рідні тітка й дядько є нечуючими. В дитинстві я проводила багато часу із двоюрідною сестрою, бачила несправедливе ставлення інших дітей до неї. Мене це дуже засмучувало, ображало. Тема дозвілля, особливо культурного, для нечуючих та слабкочуючих була теж складним питанням.
Пам’ятаю, ми полюбляли дивитися із сестричкою відеокліпи по МTV, її приваблював віжуал – швидкий, яскравий, модний. Якось сестрі сподобалося одне відео і вона попросила мене описати мелодію, темпоритм, текст, настрій музики, їй так кортіло почути все самій. Всередині мене щось перевернулося», – розповідає Катерина Тушдер, режисерка-постановниця та співавторка проєкту.
Катерина зізнається, що зробити мистецький проєкт саме за участі нечуючих та слабкочуючих, щоб зруйнувати стереотипи, які досі є у суспільстві, було її давньою мрією.
«Інклюзія, на мою думку, це про спільність різного. Наше суспільство поки що живе в умовному Середньовіччі, де панують машини і заводи, стереотипи краси, поведінки, небажання побачити, прийняти і допомогти іншим. Мені б хотілось, щоб поняття інклюзії потроху ставало нормою, тому починаємо із себе», — додає Ольга Пінаєва, художниця-постановниця та співавторка проєкту.
Проєкт реалізовано у партнерстві з Громадською організацією «Відчуй» та за підтримки Українського культурного фонду.
Джерело: suspilne.media.
