Позбутися нетерпимих мовних маркерів

0
263

Уповільнена реакція з боку суспільства, політичні погляди, відсутність належної комунікації між органами влади, закритість і обмеженість сприйняття — основні проблеми на шляху деколонізації та дерусифікації Миколаєва.

Таку думку висловив під час публічних онлайн-обговорень український політик, науковець, громадський діяч, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь (на знімку).

«Цей спектр проблем залежить і від якості освіти, і від якості учасників цього діалогу, і від намірів і бажань, якщо ми хочемо досягнути результатів. В умовах воєнного стану питання дерусифікації Миколаєва загострилося і потребує швидшого вирішення. Миколаїв на шляху змін дещо уповільнений і потребує дискусій та реакцій з боку суспільства, — зазначив Тарас Кремінь. — Ставлю перед собою завдання підтримати у мовному питанні саме південь країни. Адже це моя мала батьківщина, яка зробила надзвичайно багато для мого становлення. За що я щиро вдячній Миколаївщині. Вдячний і за те, що тут добре пам’ятають мого батька, класика української сучасної літератури, громадського діяча, журналіста, совість української нації Дмитра Креміня».

Але, як зізнався Уповноважений, усе-таки в якихось питаннях місто та область пасе задніх. Це стосується відновлення історичних урбанонімів; питання виправлених історією і часом топонімів; увічнення й оновлення змісту переліку тих імен, що мали б бути закарбованими в назвах окремих вулиць, скверів, парків, бібліотек, шкіл.

Прикладом, який допоміг би Миколаєву на шляху дерусифікації та деколонізації, на думку Тараса Креміня, є досвід інших міст України, зо-крема Чернівців та Ужгорода. У Чернівцях у грудні 2022-го одну з центральних вулиць перейменували на честь Героя України Валерія Чибінєєва, командира роти снайперів 79-ї десантно-штурмової бригади, який загинув при обороні Гостомеля. А в Ужгороді одній з вулиць присвоять ім’я миколаївського поета Дмитра Креміня.

«Іменами миколаївців називають вулиці майже в усіх містах. Але питання появи бодай бібліотеки або іншого закладу культури чи освіти в Миколаєві потребує чомусь тривалої дискусії, і три роки обласна рада не може ухвалити рішення про присвоєння імені бодай когось Миколаївській обласній науковій універсальній бібліотеці», — каже Кремінь.

Він уважає, що імена Героїв України мають бути в центрі міста, об’єднувати різні сторінки нашої історії в конкретному топонімічному прояві. Серед проблем, які заважають на шляху дерусифікації та деколонізації Миколаєва.

Уповноважений із захисту державної мови виокремлює політичні погляди місцевих представників влади.

«Дуже багато політики в тих речах, в яких політики не може бути. Наш знаменитий Миколаївський академічний художній драматичний театр донедавна обзивали то «імені Чкалова», то «російським». Але політика чомусь переважала над логікою за попереднього скликання облради й до 24 лютого 2022-го в питанні відновлення історичної назви театру, який був побудований далеко не радянською владою і не за кошти бюджету, це був приватний театр. Нарешті повернули його історичне ім’я», — каже Тарас Кремінь.

Усі дискусії навколо перейменування, деколонізації в Миколаєві пов’язані з тим, що є декілька мовних таборів, прихильників і антиподів цих процесів, пояснює Кремінь. Щоби пришвидшити ці процеси, необхідно сформувати топонімічну комісію.

«Я не бачу сьогодні жодних проблем і перепон для її роботи. Знаю, як вона працює, як вона працювала і як може працювати. Кому належать назви вулиць, тому і належить управління цією інфраструктурою. Треба подивитися на процес деколонізації як на явище вкрай необхідне», — каже Кремінь.

Прибирати пам’ятки культури у Миколаєві треба відповідно до законів та після відповідного рішення. Щодо багатьох об’єктів мають бути ухвалені зважені рішення. Якщо вони підлягають демонтажу, вони повинні бути демонтовані. Для цього мають бути відповідне місце, засоби. Україна сьогодні виборює своє право, зокрема і на назви вулиць, парків, населених пунктів. Не може бути жодних спекуляцій. Коли це зробити, як, якими силами — ці питання в компетенції місцевої влади.

Однак процеси відмови від старих мовних маркерів, хоч і повільно, але вже відбуваються. «Сприяла» тому повномасштабна агресія ворога. Так вулицю Московську в Миколаєві перейменували на Маріупольську. Постало питання стосовно перейменування вулиць Пушкінська, Гвардійська, 295-ї Стрілецької Дивізії тощо.

У місті Вознесенськ планують змінити назви п’яти вулиць та одного провулку. У Южноукраїнську підприємства, установи, організації зобов’язують замінити таблички, на яких зазначено старі поштові адреси. Їх змінюють у зв’язку з перейменуванням вулиць. Упродовж останніх двох років до Южноукраїнської міської ради було декілька звернень від Уповноваженого із захисту української мови Тараса Креміня щодо приведення у відповідність назв населених пунктів і вулиць до стандартів державної мови. Якщо адаптувати назву Южноукраїнськ до норм і правил мови, то перейменувати можна на Південноукраїнськ. Ініціативна група жителів виступає за зміну назви на Гард. Також Тарас Дмитрович запропонував змінити назви декількох населених пунктів у Миколаївській області через їхній «російськомовний характер». Зокрема, йдеться про такі населені пункти, як Первомайськ, Южноукраїнськ, Арбузинка та Луч.

«Протверезіння культурне і світоглядне відбулося в Миколаєві в 2014 році, відбувся перелам, коли ми не дозволили перетворити Миколаїв на окуповану територію. Слід зараз остаточно викреслити із сучасної історії країни неприйнятні нам мовні маркери. І зволікати не можна», — резюмував Тарас Кремінь.

Миколаївська область

Фото з відкритих джерел

golos.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я