23 листопада о 12:00 у Національному музеї Голодомору-геноциду відбулась передача зошита зі спогадами Лавріна Нечипоренка, повідомляє poglyad.tv.
Лаврін Нечипоренко – свідок Голодомору 1932-1933 рр., який записав свої спогади до зошита й назвав цей твір «33-й рік». Про це повідомляє краєзнавець, історик Андрій Ковальов.
«Я не можу передати відчуття, коли тримаєш той відшитий від справи щоденник і читаєш ті рядки, а як важко то все переживати сьогодні його сину, моєму дідусю…» – коментує події праонука Лавріна Нечипоренка Катерина Овінова.
Цією акцією Музей Голодомору (Київ, Лаврська, 3) розпочав масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, які стали свідками геноциду 1932-1933 років. Відкриття Музею заплановане на 2023 рік.
Трохи історії:
«Це була справді детективна історія! Я розкопав її у Архіві СБУ», – повідомив Андрій Ковальов.
У 1960-х роках вчитель з Боярки у шкільному зошиті записав свої спогади про пережитий Голодомор на Житомирщині. Свій твір він назвав «33-й рік». Цього вчителя звали Лаврін Нечипоренко. Разом зі своїм колегою Іваном Коваленком – поетом та дисидентом – він вирішив поширити свій рукопис.
На той час радянська влада забороняла розповсюдження такої літератури, отож доводилось це робити таємно – самвидавом. Зошит зі спогадами потрапив до Коваленка, за яким з 1961 р. було розпочато стеження КҐБ.
У 1972-му Івана Коваленка заарештували за «виготовлення і поширення антирадянських матеріалів» на 5 років з конфіскацією усіх рукописів, у тому числі й зошиту пана Нечипоренка.
На щастя, щоденник дивом зберігся в архіві КҐБ, і в 1996 р. Служба безпеки України повернула Івану Коваленку рукописи.
Відтак родина Коваленків передала оригінал рукопису «33-й рік» родині Нечипоренків, а ті, у свою чергу, передали його на постійне зберігання до Музею Голодомору.