На схилі дня хтось осінь розілляв,
І зайнялася барвами округа.
Хтось золото на листя обміняв,
Когось осінній морок обійняв,
А я у гості запросила друга.
Ми не могли зустрітись стільки літ.
В куточках вуст тремтить твоє зітхання.
Муркоче на колінах сірий кіт,
Із-за вікна пташиний переліт
Вплітається до нашого мовчання.
Твої слова застигли ув очах.
І в них я бачу ніжності перлини.
Тріпоче серце, як заблуда-птах.
Нарешті ти від’їздив по світах…
Чи знов про мандри мрієш щохвилини?
Мій давній друже, ти усе мовчиш,
Довірив пам’ять спогадам далеким.
На тих дорогах вже поріс спориш.
І в нашу казку ти не долетиш,
Мій стомлений, зажурений лелеко.
Джерело: facebook.com
Прокоментуєте?
