веселка навесні 2024 року
хочу прокинутись і щоб усе що було був сон
щоб цвіла мов розсипане сонце галявина анемон
і щоб трави навколо заходились буяти-рости
щоб були я і ти
щоб воскресли із попелу наче фенікс міста
і щоб осінь була як тоді коли ми кохалися золота
щоб воскресли убиті підвелися устали з могил
і щоб жити живі мали досить снаги
і зима щоб була і настала весна й благовіст
і веселка то над рікою вічності міст
із минулого в майбуття і навпаки
так бракує твоєї в моїй долоні руки
ми прийшли ним було це давно тому стерлись сліди
це дорога якою забрели ми в цей світ сюди
це дорога у вічність забута дорога в рай
вже не так далеко попереду літо не помирай
попереду літо чуєш як щебечуть пташки
і кружляють немов над гніздом лелеки думки
іще мить і ми серед червневих злив опинимось о порі в
якій я тебе вперше побачив уперше зустрів
і була ще цнотливою щойно народженою земля
і хотілося пестити пригортати тримати в руках її як немовля
і спиналось на світ і стояла перша найперша з можливих рань
в світі створеному не для вбивства а для кохань
узялися звідки тоді зазіхання жадібність лють
і якщо не ти убʼєш то тебе убʼють
і відколи убивці торочать про мир і слухають їх
в посмутнілому світі з якого прогнано сміх
відколи і як таке можливе хто пояснить мені
і конають не доповзши до обрію дні
і зникає розсипається під ногами міст й бенкетує зло
і потріскало дно де ще вчора було русло
Джерело: facebook.com/tymofiy.havryliv
Прокоментуєте?
