Тимофій Гаврилів. заборонені вірші

0
197

біженка

(з циклу «заборонені вірші»)


вона оселилася у хатині в якій
як померла ґаздиня
мешкали павуки
які понапинали по закутках гамачків
для людей не надто придатних
для дорослих та й для дітей
і навіть для найменшеньких немовлят
селяни ліпили і приносили прибулиці пироги
з сиром і бульбою
молоко на якому ще не вляглось шумовиння
яйця й сметану
а вона знову і знову
з дивовижною впертістю
простувала до сільської крамнички
в надії що цього разу
там будуть креветки
але креветок там не було
ні на полицях ні на прилавку
ні свіжих ні заморожених
їх ніколи сюди не завозили
а в єдиному холодильнику
що прилягав до каси
продавали морозиво
по яке юрбилися
замурзані діти
селяни знизували плечима
мали жінку
за невдячну вередунку якій
хоч скільки пирогів наліпи
все одно недогода
тоді як у місті
в якому народилась і виростала
і з якого врятувалася
від російських бомб
що перетворили його на руїни
креветки якими торгували
на кожному кроці
в крамницях і на базарі
в порту і на набережній
були таким самим
звичним харчем
як у селі куди її прибило
як морська хвиля
прибивала до берега
опале листя
горня молока скибка хліба
і пироги
з сиром і бульбою

заборонені вірші

заборонені вірші
ніхто не забороняє
крім мене самого
який не має часу
в якого нагальніші справи
яких лише більшає
що більших
докладаю зусиль
щоб їх упорати
нагальніших за поезію
згідно з логікою
яку викладають в університетах
їх мало би меншати
на одну
з кожною виконаною
завершеною
зданою до архіву
вірші ж знай просяться
йдуть назирці переслідують
летять гайворонням
здіймаючи невдоволений галас
відволікають і набридають
нічого не хочуть чути
не приймають пояснень
їх не цікавить
що я роблю
що в мене немає часу
подібно до тих батьків
яким бракує часу
на власних дітей
подібно до більшости
батьків на планеті
яким завше бракує
часу на власних дітей
смикають за рукав
викидають фортелі
щоб привернути увагу
що більше забороняти
то дужча кортячка
порушити заборону
стають у цьому
неймовірно вигадливими
підступними і несамовитими
як здатні діти
коли їх ігнорують
лише мислять часто
геть не по-дитячому
і поводяться
як дорослі
за чиїми плечима
втома і досвід
нерозривна сувʼязь
радощів і розчарувань
вірші зʼявляються
коли їм заманеться
непередбачувано
найневідповіднішої миті
як безпардонні родичі
які наносять візит
коли їх найменше сподіваюся
вірші годі запланувати
вони можуть прийти будь-коли
посеред важливої зустрічі
в діловій атмосфері
на шляху на роботу
чи на тому самому шляху додому
на касі крамниці
де купую хліб
коли переступивши поріг оселі
змиваю під душем
налиплий на тіло
секундами хвилинами годинами
словами і враженнями
поглядами голосами день
коли на кухні
ставлю чайник з водою
і відкраюю скибку
від буханця
що пахне житом
заходять без дозволу
не постукавши
непрохані гості
пропоную їм
мій скромний харч
погостяться й підуть
а я зітхну з полегшенням
і забуду їх
кажу собі
а вони не йдуть
зʼявляються знову
нагадують про себе
вранці увечері серед ночі
будять зі сну
приходять
коли працюю
приходять
коли лаштуюся відпочити
коли прагнеться
ні про що не думати
і коли вже несила
відмагатися
сідаю й записую
під їхнє диктування
те що бажають
так як їм манеться
і тоді на якийсь час
дають мені спокій

facebook.com/tymofiy.havryliv

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я