Артем Чех на Meridian Czernowitz говорив про події 2015-2016 років в АТО, висвітлені в збірці «Точка нуль», створення роману «Хто ти такий?» та адаптацію до цивільного життя після служби у війську.
У Чернівцях тривають XIV міжнародні поетичні читання «Meridian Czernowitz». Сьогодні, 9 вересня, відбулася творча зустріч з Артемом Чехом.
Артем Чех — письменник й військовослужбовець. Серед його відомих робіт є автобіографічний роман «Хто ти такий?». За цією історією відома українська режисерка, а за сумісництвом дружина письменника, Ірина Цілик зняла фільм «Я і Фелікс». Раніше Шпальта спілкувалася з режисеркою, де вона розповіла про фільм, який зняла за книгою чоловіка.
На творчій зустрічі у Чернівцях обговорювали збірку Чеха «Точка нуль», яка є відсилкою до створення роману «Хто ти такий?».
Про поєднання амплуа військового й поета, повернення до цивільного життя після служби та колонки про війну в Україні для зарубіжних ЗМІ — у репортажі «Шпальти».
«Точка нуль» — досвід служби Артема в АТО
Вперше книгу «Точка нуль» опублікували у 2017 році. Вона розповідає про досвід Артема під час служби в українській армії, зокрема в зоні АТО у 2015 — 2016 роках.
Модератор зустрічі Олександр Михед вважає, що ця книга є однією з тих, яку разом із військовим статутом треба видавати новобранцям.
Водночас сам Артем вважає, що ця збірка для нього була дуже важливою у 2016 році, як тільки він її написав.
«Не було такого, що я от беру і сідаю писати книгу. Це були нотатки якісь, нариси, часто замальовки в телефоні. Я навіть не збирався видавати спочатку книгу. Коли ж повернувся з війська у 2016 році, то зібрав до одного файлу всі тексти, які у мене були. Сюди й відносяться кілька колонок для різних видань, які писав під час служби. Тоді й зрозумів, що в принципі всього цього тексту вистачає на книжку».
Проте, як каже письменник, 30 % книги він писав після служби, дивлячись на це вже іншими очима — не очима людини, що зараз воює в армії. Книга також допомогла йому забути той досвід, хоч не травматичний, але не дуже приємний, за його словами.
«Коли я передав її видавцю, то видихнув і сказав: “Все, ця тема для мене закрита”. А тепер мені іноді приємно зазирнути в текст, щось прочитати і зрозуміти — вау, як класно було! Це була така маленька наївна смішна війна. Було так класно служити: смерть одного товариша у місяць — була надзвичайною подією. Зараз усе змінилося. Якби не було цієї книжки, я не уявляю, якою була б “Точка нуль” зараз»
Загалом ця збірка — історії, які споглядає та переживає автор на війні. Водночас це спосіб виговоритися для Артема Чеха. У книзі є й твори, в яких описані відносини та почуття до побратимів. Фінал відсилає читача до автобіографічного роману Чеха «Хто ти такий».
Ключі до створення «Хто ти такий?» у «Точці нуль»
Спочатку Артем Чех не знав, як із фінальної картини у книзі «Точка нуль» написати роман про Фелікса. Його постать Артем розкриває в автобіографічному романі «Хто ти такий?». У книзі події розгортаються у Черкасах у 90-ті роки. Головні герої — дитина-школяр Тимофій та коханець його бабусі Фелікс. Він має сильну травму, бо воював у Афганістані. Це впливає на хлопчика. У романі Фелікс постійно запитує Тимофія: “Хто ти такий? Хто ти такий?”
«Я сказав Цілик, що буду писати роман. Хоча у мене тоді ще був один недоопрацьований. Це було у грудні 2018 року і я тоді сказав, що мабуть буду писати про Фелікса»
Тоді Чех поїхав в село на дачу, де за два тижні написав половину роману. Як каже Артем, тепер він працює лише в селі. Спочатку писав від першої особи, але зрештою роман усе ж вийшов від третьої.
Адаптація у цивільне життя після служби у 2016 році
Як каже Артем, «Точка нуль» — місточок між службою та цивільним життям. Спосіб повернутися до звичайного життя після армії.
«Адаптація була складною і це дуже неприємна тема. Одне з того, чого я найбільше боявся з початком повномасштабного вторгнення — це ось того повернення. Тобто, так станеться, що я виживу, закінчиться війна, ми переможемо і я повертаюся, а на мене чекає те саме. Це процес, що руйнує твою сімʼю, тебе, твій тил, який ти знав. Повертаючись ти очікуєш, що буде так, як до війни. Потрапляючи до тилу, ти сам своїми емоціями та переживаннями повністю руйнуєш і не маєш змоги жити у тому світі. Він некомфортний, інший. Тобі складно знайти спільну мову з близькими», — ділиться письменник.
Він каже, що коли ти повертаєшся, то необхідно звикнути жити з новими правилами, які ніби й знаєш. Проте не все так легко, оскільки залишаються звички, що були на фронті.
«І ти ночами думаєш: страждає твоя дружина, дитина, друзі. Ти ні з ким не хочеш спілкуватися, ти хочеш бути один на один з собою, аби все це пережити», — згадує Чех.
Артемові знадобилося 3 — 4 місяці, аби адаптуватися до цивільного життя. Він сховав свою форму та амуніцію. Відвіз на дачу або роздав хлопцям, аби не бачити цього. Максимально уникав спілкування з побратимами. Потім він пішов на роботу. Тоді в Артема одним із варіантів було вести програму на телебаченні з військовими. Там він мав спілкуватися з ними, як ведучий.
«Разом з тим мені запропонували іти працювати у майстерню руками. Я ніколи цього не робив і не вмію, але зрозумів, що там будуть ті ж самі хлопці, які можливо не воювали, але та ж знайома чоловіча компанія, що й на фронті»
Тоді важкий робочий графік допоміг Артему вилізти з “точки нуль” і повернутися у сімʼю.
Есеїстика повномасштабного вторгнення
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення Артем писав матеріал для британців про те, чи готуються українці до вторгнення. Воно відрізняється від есеїстики «Точки нуль». Як зазначає Артем, там він описував більш побутові речі.
«Хоча звісно я й використовував якісь побутові замальовки, але лише в дописах у фейсбуку. Проте есеїстика та колонки для інших медіа трохи відрізняється. Там менше цього побуту, більше можливо наївних, але глобальних питань».
30 серпня минулого року 30 червня у The New York Times вийшла колонка письменника. Вона називається «Я – український солдат, і я прийняв те, що можу померти».
Ольга Пуганова
shpalta.media
Прокоментуєте?
