Там, де гуртуються люди з ушкодженим зором, довкілля яскраве: колекція годинників, керамічного посуду, килимів, а ще — прадавній дуб, до якого треба притулитися, бо, кажуть, має він властивості, що дають людині міць. І поезія в членів товариства — така ж яскрава, хоча й позбавлена кольорів, але є звуки, тони і відчуття «шматованої вогнем дійсності, коли від обстрілів пропало світло в місті й зникло світло в душі, дерева не встигли розпустити свого цвіту, але є віра, що ще запахнуть чорнобривці й рута-м’ята, і мама заспіває про котика, й принесе гостинця від зайця тато».
У спеціальній бібліотеці імені Тараса Шевченка Львівської обласної організації «Українське товариство сліпих» (УТОС) щороку влаштовують конкурс поезії. Так і цьогоріч голова Правління Товариства Любов Кукуруза організувала і провела такий конкурс. Але, враховуючи воєнне лихоліття, захід має патріотично-мілітарну тематику.
У номінації «Авторська поезія» переможницею стала — Лілія Кравченко, авторка трьох поетичних збірок. Щодо другої номінації «Художня декламація», то перше місце розділили між двома конкурсантами — Любов’ю Гриців і Тарасом Дороцьким.
Голова журі – керівник Львівської письменницької організації, заслужений діяч мистецтв України Олесь Дяк звернув увагу на виступ пані Люби тому, що вона, обравши «Плач Ярославни», — вже саму собою складну поезію, — підібрала для її подачі оригінальний ключ: обравши не крикливо- патетичну інтерпретацію, до якої часто вдаються читці, а — ліричну сповідь, явила світлу печаль. «Ліричний голос декламаторки наче створений для «Плачу Ярославни», а музичний інструмент, що служив фоном для билинного епосу, безумовно, і зараз звучить по-сучасному, не викликає сумніву в тому, що подібна музика, виведена духовим інструментом наєм, могла мати місце в ту епоху, коли князь Ігор вирушав походом на половців», — зауважив Олесь Дяк. Другий переможець — кобзар і співак Тарас Дороцький, який уже відомий участю у зйомках кінофільму «Поводир», в супроводі ліри читав поезію. За словами члена журі — незрячого радіожурналіста Володимира Носкова з Харкова, який зараз проживає у Львові як тимчасово переміщена особа, лірник Тарас, узявши музичний інструмент до рук, буквально вмить перевтілився, тембр його голосу звучав то героїчно, то — ніжно.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Прокоментуєте?
