9 листопада в Національному музеї літератури України відбувся творчий вечір відомого українського літературознавця, професора Василя Васильовича Яременка.
Модератором зустрічі був голова НСПУ Михайло Сидоржевський.
На вечір завітали шанувальники творчості Василя Яременка, політики, громадські діячі, письменники, зокрема Микола Гриценко, В’ячеслав Гук, Олександр Гунько, Віталій Довгич, Іван Забіяка, Петро Засенко, Іван Заєць, Сергій Козак, Михайло Конончук, Володимир Кузьменко, Ігор Курилів, Юрій Луканов, Михайло Наєнко, Володимир Петрук, Борис Пономаренко, Галина Сорока, Оксана Сліпушко, Тетяна Фольварочна, Олександр Шугай, Валерій Ясиновський та інші. Прийшли привітати Василя Васильовича також студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Михайло Сидоржевський зазначив, що на цьому урочистому вечорі ми вшановуємо титанічний труд великого вчителя і просвітителя Василя Яременка у контексті його висунення Спілкою письменників на здобуття Шевченківської премії, якої він гідний, бо все своє довге й непросте життя присвятив розвитку української культури і став невід’ємною її частиною. Його жертовність, самовідданість, щоденна багатолітня наполеглива праця над розбудовою української культури, над увічненням забутих і стертих у пам’яті видатних імен заслуговують на найвищу нагороду. Василь Яременко – це великий учитель, який має багато послідовників, що продовжують його непросту роботу – пошук викреслених з історії української культури імен, їхнього увічнення й уславлення. Кожна книжка, яку він видає, розгортає перед нами почасти невідому більшості українську культуру, яку приховували колишні можновладці, культуру перекручену, забуту, затерту, спростовану, але величну, ту, яка стоїть поряд із культурою європейською і являє нам паспорт української нації. Михайло Сидоржевський також зауважив, що книга Василя Яременка «Борис Грінченко – національної ідеї смолоскип», яку Спілка письменників виснула на здобуття Шевченківської премії – це одна з найпотужніших публіцистичних робіт нашого часу, яка ввібрала в себе сотні опрацьованих архівних документів, що ґрунтується на фактах і є правдивим відображенням тодішньої дійсності, яка є вельми актуальною саме тепер, коли російська навала намагається знищити українців як націю. Безперечно, Василь Яременко збагатив українську культуру, зокрема літературу у цей драматичний час: досліджуючи невідомий материк української культури, він і сам став таким материком – материком набутих знань і цінного досвіду. І Борис Грінченко, життя і творчість якого він досліджує, і сам Василь Васильович є рівновеликими величинами, які присвятили своє життя самовідданому служінню Україні.
На зустрічі Василь Яременко докладно розповідав про роботу над своєю книжкою про Бориса Грінченка «Борис Грінченко – національної ідеї смолоскип», підкресливши, що має 60 років літературознавчої праці. Також він розповів про 16 томів творчої спадщини Бориса Грінченка, які він упорядкував, проте зауважив, що мало б бути 52 томи. Протягом свого виступу він неодноразово наголошував, що ми маємо гідно вшанувати пам’ять Бориса Грінченка, який стояв біля джерел української ідентичності, а тому видати всі його твори – це наш святий обов’язок. Він також розповів, як важко було працювати над цими томами, які охоплюють величезний відтинок часу і де відтворено істинне обличчя Грінченка, яке за радянський час було прималено й принижено. А тому він як науковець ставив перед свою завдання: документально очистити славетне ім’я Бориса Грінченка від неправди й бруду, оскільки Грінченко був академіком, його визнавали в наукових колах не лише в царській росії, а й за кордоном. До того ж діяльність Бориса Грінченка пішла на користь українського державотворення попри довгу й непросту його полеміку з Михайлом Драгомановим, який хотів для України європейського соціалізму. Також Василь Яременко підкреслив, що шевченкознавство як наукова дисципліна починається з Грінченка, який був борцем за національну ідею. «Кобзар» Шевченка був для нього Євангелієм. Також важливим для Бориса Грінченка був переклад Біблії українською. Його звинувачували в націоналізмі. А він казав, що треба бути чорноробом у літературознавстві. Грінченко як письменник писав навіть п’єси, а також переклав українською 7 п’єс Генріка Ібсена, а загалом – 18 драм світової драматургії. Він мав програму: самодостатня незалежна Україна. Також Василь Васильович розповів про свою роботу над книжками про Ганну Барвінок і про Грицька Чупринку.
На вечорі виступила професорка Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Сліпушко. Вона зазначила, що пишається потужною духовною підтримкою Василя Яременка: він перекладає з давньоруської мови, є знавцем Ренесансу, ґрунтовно знає суспільно-політичну думку, створив потужну наукову школу, а духовно-ідейне керівництво Василя Васильовича є частиною життя багатьох його учнів і послідовників.
Заслужений журналіст України Валерій Ясиновський розповів, як він, будучи ще студентом, у потязі, що прямував до Чехословаччини, почув од Василя Яременка лекцію про Розстріляне відродження. Також Валерій Ясиновський зауважив, що Василь Васильович пише, як дихає, а документи, зібрані в його книгах, це окрема драматургія, а ще він є провідником забутих імен української культури.
Журналіст Віталій Довгич розповів про громадську діяльність Василя Яременка, який є соратником В’ячеслава Чорновола та ідеологом Товариства української молоді.
Також на зустрічі виступив політик і громадський діяч Іван Заєць, який зазначив, що Василь Яременко – це зразок людини, яка добре знає свій предмет і ділиться набутими знаннями з іншими. А ще він наголосив, що якби свого часу письменники не пішли в політики, то не було б і незалежної України, а тому питання участі письменників у політиці – нагальне, важливе й ґрунтовне, бо ми не можемо загубити нашу націю як біологічну спільноту.
Письменник Олександр Шугай зауважив, що Василь Яременко – це почесний шахтар глибин України. Він творить її культурний підмурівок.
Науковець Іван Забіяка наголосив, що життєвий і творчий шлях Василя Яременка – явище в українській культурі, бо його хист багатогранний, а його передмови до багатьох видань – це своєрідні змістовні монографії.
Директор Національного музею літератури Галина Сорока зазначила, що ця зустріч – значна подія, бо Василь Яременко є для багатьох навчителем, який відкрив нам у час тоталітарного режиму постаті видатних діячів української культури, про яких не можна було тоді говорити. Він зумів пробудити в нас почуття, що ми – українці, ми маємо велику історію і культуру. Він – енциклопедист, жива невичерпна енциклопедія.
На творчому вечорі Василя Васильовича було велелюдно й гамірно. А найголовніше – було багато молоді, покоління, яке, вбираючи досвід своїх старших учителів, нестиме його далі й передаватиме своїм нащадкам. Таким робом історія української культури твориться на наших очах – у надскладний драматичний час, під жахливі звуки тривог і вибухів, попри все, бо ми всі, українці, є тим живим нервом, який є незнищенний, який ятриться, болить, але живе далі й пускає нові й нові паростки й пагони, що єднають нас усіх із великою європейською культурою і доводять, що ми є однієї плоті й крові з європейською нацією.
Пресслужба НСПУ
Фото — Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
