Торуньський штаб підтримки українців із перших днів російського нападу проводить волонтерську роботу зі збирання гуманітарної допомоги для воїнів та вимушених переселенців. Час минає, тож, аби увага до війни в Україні не згасала, відбуваються регулярні акції, пікети та зібрання, під час яких польські брати та сестри мають змогу поспілкуватися з тими, хто жахіття вторгнення бачив на власні очі.
Минулі вихідні видалися дощовими та досить холодними. Проте погоді не вдалося зіпсувати задум колективного плетіння сітки для наших українських бійців. Чи варто казати, що ця акція зібрала чимало охочих допомогти. До процесу долучилися жінки і діти, юнь, а також перехожі торуньці, які є вкрай небайдужими до подій на нашій рідній землі.
Сітка міцніла та обростала під українські пісні, вже добре знані й викарбувані у серцях, та під декламування поезії авторів-сучасників: гіркі, присипані порохом, вірші Ігоря Астапенка, ніжні, повні тихого смутку, роздуми Юлії Бережко-Камінської, щемливі рядки Наталії Сиротич, пронизливі одкровення Єлизавети Жарікової, нищівні, реалістичні образи Дмитра Довбуша, змістовні та філігранні – Сніжани Білої. Серед гомінкого центру міста лунало мелодійне українське слово, підтримуючи всіх, хто зараз змушений перебувати не на Батьківщині. Майоріння прапорів, вишиванки і жовто-блакитні плакати контрастували із зелено-сірою гамою різаних та вплетених смужок.
Організаторка зібрання, пані Анастасія Терещенко, запросила всіх присутніх до створення маскувальних засобів регулярно, на базі одного із приміщень штабу, бо кожен може хоч на дрібку наблизити жадану Перемогу.
Юлія Купіч, членкиня ДОО НСПУ
Прокоментуєте?
