100 саджанців молодих плодових дерев – нових сортів яблунь, у тому числі й рідкісного нині сорту «Антонівка», черешень, вишень, слив висадили в Ірпені на території Будинку творчості письменників. За лопати взялися не лише митці з Ірпеня та Києва, а й місцеві депутати та перші особи міста. Заклали новий сад не просто в якості продовження доброї традиції Олександра Довженка, а й як доповнення до іншого «саду» – поетичного. Саме так 11 квітня під рясним дощем з Ірпеня стартував Всеукраїнський літературно-садівничий проект «Сад зримий і незримий».
Поєднання слова і діла, земного і неземного лягло в основу незвичного проекту «Сад зримий і незримий». Заснувати такі «сади» – плодовий і поетичний (у вигляді колективної збірки) узялися академік, вчений-садівник, агроеколог, історик аграрної науки, доктор філософії в галузі біології, симиренкознавець, лауреат премій ім. Л. П. Симиренка НАН України і Д. Нитченка, Кримського відділення НАН України, заслужений діяч науки і техніки АРК Петро Вольвач та поетеса, лауреат міжнародних та всеукраїнських літературних конкурсів, номінант Державної премії імені Тараса Шевченка, головний редактор газети «Ірпінський вісник» Юлія Бережко-Камінська.
Про збір поетичних творів, присвячених темі саду, ініціатори проекту повідомили ще на початку цього року і на сьогодні отримали добірки від понад 150 авторів з усієї України і навіть зарубіжжя. Попереду – клопітка тривала робота над рукописами, в результаті чого ініціатори «Саду зримого і незримого» планують видати колективну збірку.
«Хто лише не писав про сад! І Григорій Сковорода, і Тарас Шевченка, і Максим Рильський, і Володимир Сосюра… Мабуть, легше перелічити тих, хто про сад не писав — ця тема наскрізно проходить у творчості багатьох українських поетів, – розповідає один з ініціаторів проекту – Петро Вольвач. — Його символіка настільки потужна, глибинна і характерна для нашого народу, що й понині літератори повертаються до неї, і цей урожай ще щедріший, соковитіший, ароматніший. Поки невпинні селекціонери працюють над виведенням нових сортів яблук, груш, слив, вишень, поети відточують своє Слово, щоб воно прижилось у Нев’янучому Саду української літератури, радувало й насичувало кожного, хто вирішив знайти прихисток у тіні цього Саду».
Однак поки «незримий сад» визріває, було вирішено не гаяти часу, щоб «зримий» уже почав приживатися на новій землі.
Вибором дерев майбутнього саду зайнявся особисто Петро Вольвач, залучивши Інститут садівництва Національної аграрної академії аграрних наук НААН України та особисто його директора – Ігоря Володимировича Гриника. Сто сортових якісних саджанців інститут надав письменникам абсолютно безплатно.
До роботи над висадкою саду активно долучилася Національна спілка письменників України та її очільник Михайло Сидоржевський. Визначили місця, де потрібно досадити дерева, підготували необхідний інвентар, покликали письменників із Києва на допомогу в роботі. Не залишилися осторонь і представники адміністрації Ірпеня. На висадку дерев приїхали особисто в.о. Ірпінського міського голови Анастасія Попсуй, голова Інвестиційної ради Володимир Карплюк, представники депутатського корпусу. Допомогли вони і в вирішенні деяких організаційних питань.
«Цим проектом ми хочемо надихнути інші міста і творчі спільноти організовуватися і висаджувати плодові сади та оспівувати їх. Сьогодні по всій країні я бачу серйозні проблеми з озелененням – дерева відживають свій вік, а нові з’являються в значно меншій кількості, ніж це потрібно. Висаджувати дерева – це вдячна справа, яка обов’язково принесе свої плоди. У випадку з садами – це буде не тільки гарно й затишно, а ще й смачно», – зазначила Юлія Бережко-Камінська.
Олександра РАДОВА
