Дмитрові Ломачуку
Що це було?
Чи Ти відаєш, Боже Всевишній?
Час той жорстокий минувся.
Тепер він колишній.
Хоч і колишній,
та душу із тіла виймає.
Ох і нелегко у пам’яті
він проминає.
Перед очима
ті хлопці із тероборони.
Восьмеро нас.
Половина стояла беззбройна.
Все сподівались на ту,
що махає косою.
Щоб автомати
дістались нам
посеред бою.
Щось і дісталось.
Та мало від того утіхи.
Втратили хлопців.
Аж трьох.
Несподіване лихо.
Ще молоді.
Називав їх в розмові синами.
Стала ота, що з косою,
раптово між нами.
Хлопців скосила.
Ніколи вже їх не побачу.
Мовчечки сам наодинці
за ними поплачу.
Образи їхні
попробую зняти в картині.
Тільки не зараз.
Згадаю –
і холод по спині …
21 липня 2022
Прокоментуєте?
