Василь Клічак. Самосуд

0

Ця будівля сама.
Ти заходиш у неї повільно.
Там нікого нема.
І до тебе вона неприхильна.
Там загиджене все.
І потрощене з лютої злості.
І покрадені речі,
Без яких обійтися непросто.
І підходиш до льоху.
А в ньому аж шестеро орків.
Їх береш у полон.
Вони рівно ідуть,
як по шворці.
А на вулиці крик.
Їх на вулиці люди впізнали.
Саме кожного з них
Упізнали.
Впізнали.
Впізнали!
І вчинивсь самосуд,
мимовільний над москалями.
Як згадаєш про нього –
не одразу приходиш
до тями…

16 липня 2022
 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я