Пеленала тебе, колисала,
І молитись навчала дитину.
От і виріс. Війна в нас настала:
— Повертай з перемогою, сину.
Я б тебе, як колись захищала,
Та зібрав ти наплічник-торбинку
Й попросив, щоб удома чекала.
— Повертай з перемогою, синку.
Ти у пеклі, моя рідна пташко.
Перегорнем вогненну сторінку.
Пригадай, як вестиметься важко:
— Повертай з перемогою, синку.
Я молюся за тебе і хлопців —
В думках поряд і кожну хвилинку.
Ви всі — дужі землі охоронці.
— Повертай з перемогою, синку.
Був хлопчиськом, а став чоловіком,
Тож по зросту шукай вірну жінку.
Вибачай, що невчасно про втіху.
— Повертай з перемогою, синку.
Серце матері тужить безмірно,
Та зустрівши знайомих на ринку,
Я не плачу. Кажу: «Буде мирно».
— Повертай з перемогою, синку.
Небо й землю під ноги послала,
А на міцність — тугу бадилинку.
Знаю, відкликом в серці я стала.
— Повертай з перемогою, синку.
Так і буде. Інакше й не можна.
Збережемо свою Україну.
Ці слова вже, як заповідь Божа:
— Повертай з перемогою, сину.
Прокоментуєте?
