Там пахне помаранча щоб звільнитись
із цвіту в зав’язь – Змушена змінитись
налившись соком й м’якоттю – І тим
гарячим світлом й кожухом ріпавим
рудим вогнем – ліхтариком літавим
і серцем волохатим
відцвісти
В садах в яких її життя кочує
в яких посаджене хтось обтина й корчує
з’явитися на гілці між подруг
між родичів також налитих соком
щоб – кліпнувши – на світ закислим оком
липкою слиною
приваблювати мух
Вона упевнена: округлість в ній трикутна
земля – зелена і вона прикута
до гілки – до баламкання – кутів
будинку – де господарі та сторож
й зерном своїм життя і смерть повториш
прорісши в шлунку
глиняних ґрунтів
Однак упевненість тривожна і підгнила
В дощі розмокла прибережна глина
і глина під корінням і в садку
Час урожаю – час плодів зривання
кутів і ліній в поспіху стирання
перехід з солоду
у синю гіркоту
Так пахне щоб звільнитись – щоб не бути
щоби і цвіт і ліхтарі забути
бо помаранча думає що встигла
на ґрунт – в кишеню – в шлунок – у ріку
пропіє півень їй кукуріку
і дзьобне в тім’я: справдить
чи достигла
Стіна із помаранчів на горбку
Будинок – вище він сховав ріку
Збиральниці при деревах – при світлі
ліхтарні з помаранчевих світил
наїстися – не вистачає сил
в поділ сховати –
сторожі помітять
Тривожить нас тягучий злиплий сік
Холодний дощ перемиває всіх
Збиральниці забились під веранду
Перечекають заховавшись під
Чалапає ось сторож на обід
і дощ чалапає за сторожем
по саду
Знимка: Анатолій Бабійчук
Прокоментуєте?
