Леся Українка — Лариса Косач — була однією з меценаток експедиції, що відбулась на початку ХХ століття.
Результатом стали унікальні записи дум і пісень кобзарів, виконані на воскові валики фонографа. Серед них є один (із піснею «Ой заїхав козак та й з Україноньки»), де записано жіночий голос.
Дослідники вважають його єдиним аудіозаписом голосу Лесі. Вона сама пошкодила його голкою, написавши на валику «проба». Про це пише umoloda.kyiv.ua.
Тема подібних експедицій близька для столичного Театру українського фольклору «Берегиня», який на самих початках своєї діяльності активно збирав музичний матеріал усією Україною.
Дещо ризикована ідея зробити виставу з невеликої за обсягом поезії з циклу «Невільничі пісні» належала режисерці Тетяні Авраменко.
Вона закінчувала роботу над постановкою вже в режимі онлайн-зв’язку і так само не була присутня під час березневих прем’єрних показів, адже саме в ці дні народила доньку.
Актуальність обраного нею твору засвідчили вже перші його рядки. У них йдеться про «війну страшну і незвичайну»: «Те лихо звалось білою війною. // Без гасел бойових, без гучної музики». Паралелі із сьогоднішньою так званою «гібридною війною» прочитуються і в рядках про війська, які сховали свої корогви.
Головна героїня твору — дівчина, яка вийшла на бій (роль виконує Катерина Бондар). У «Грішниці», як і нині, на війну «йшли всі, жінки і чоловіки», хоч це було не зовсім притаманно часам, коли жила поетка. А рядок «немов прибита градом ніжна квітка» викликає вже зовсім зловісні асоціації з реактивними системами залпового вогню.
Часом режисерка посилює і без того яскраві паралелі авторськими вкрапленнями — як під час скандування артистами хору літер, які складають слово «окупація», або вигукування «Раз! Два! Лєвой! Лєвой!» єдиного чоловіка на сцені (артист Віктор Піскун).
У тій частині вистави, де поезія трансформується в діалог між Хворою та Черницею (актриса Ірина Гайворонська), лунає вже не лише співана поезія Лесі Українки, а й народні пісні. Найсильнішу зброю театру — народний спів, тут використовують без допомоги оркестру. У поєднанні з лише мінімальним ритмічним супроводом (бубон, тупотіння, плескання в долоні, удари списами, поодинокі звуки клавішного інструмента) це створює особливу медитативну атмосферу. Сценічний простір та костюми при цьому натхненні естетикою античної драми.
Для засновника театру народного артиста Миколи Буравського (1940-2021) «Грішниця» стала останньою прем’єрою як головного режисера. Микола Олександрович помер на початку березня. Його донька Марина Корогода у «Грішниці» є автором музичного супроводу. На сцені вона разом зі своєю матір’ю — Надією Буравською.
Жінка-воїн, армії без розпізнавальних знаків, патріотизм та самозречений опір зайдам — Тетяна Авраменко і «Берегиня» протягом однієї години пред’являють нам геніальність Лесі Українки у тексті, який неначе написано про наше сьогодення. Якщо вслухатись, крізь десятиліття ми почуємо голос Лесі Українки.
Станіслав ГОЦУЛЯК
Прокоментуєте?
