“Українська літературна газета”, ч. 12 (356), грудень 2023
***
Наче для оздоби
Темної ріки, –
Місяць миє лоба
В ній звіддалеки.
Полиски яскраві
На поверхні вод
Вліво і направо
Водять хоровод.
Блиски біло-сині
Влаштували рух, –
Царство світлотіней
Множиться навкруг.
Грає та іскриться
В сяєві ріка, –
Місяць білолиций
Вдарив гопака…
04.11.23
ПАГОРБ СКОРБОТИ
Біля пагорба скорботи
Оселилися жалі, –
Вишгородців більше роти
Тут покоїться в землі.
Бачу лики ясночолі
І знайомі імена, –
Поєднання смутку й болю
Серце звідує сповна.
Тиші час і шлях безмір’я
Починається отут,
Де розбуджує узгір’я
На честь вбитого салют.
Понад символами смерті –
Стяги спущено в журбі, –
Здобули в боях безсмертя
Мужні воїни собі…
01.11.23
НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ
Коли одні гасають по Європі,
Чи вдома сонно лічать кількість мух, –
Не бачить хтось нічого, крім окопів,
А хтось уже від вибухів оглух.
Коли одні доглянуті та ситі
Ніяк не змінюють життя своє, –
Хтось витягає з поля бою вбитих,
Пораненим померти не дає.
Коли одні, лякливі та лукаві,
Від вигадок втомилися украй, –
Керується хтось пунктиком уставу
Про необхідність боронити край.
Коли одні наповнюють кишені
Донині в лихоманці золотій, –
Хтось підіймає високо знамено
І йде рішуче за Вкраїну в бій.
03.11.23
***
Коли припинять гримати гармати
І будуть лиш комбайни на полях, –
Не стане більше мати сумувати,
Тамуючи в очах страждання й страх.
Коли дими розвіються над світом
Та щезнуть боязливо вороги, –
На батьківщину повернуться діти
І щастя запанує навкруги.
Коли загояться смертельні рани
І трохи заспокояться жалі, –
То стануть нерозлучними кохані
На квітами засіяній землі.
Коли оця війна несправедлива,
Немов прибій на морі, відшумить, –
Ізнов життям бриніти будуть ниви,
І сонця жар втішатиме блакить.
24.10.23
***
Серед ночі колискою
В небі місяць повис
І яскраво полискує,
Сяйво сіючи вниз.
Срібні блиски наведені
Прямо в душу мою, –
Видно все, що всередині
Від сторонніх таю.
І ніякими ризами
Не прикрить таїни,
Бо світінням пронизаний
До душі глибини.
23.10.23
***
Нас розлучила вдосвіта війна
І навсібіч розкидала по світу
Безжалісна стихія вогняна,
Котру ніяк не можем зупинити.
Розлуки біль породжує думки
Про рідних, найдорожчих, незабутніх, –
І оживають в спогадах роки,
Коли всі мирним бачили майбутнє.
Манила далеч світлом голубим
І, хоч шляхи звивалися зміїсто, –
Ми що не день, неначе голуби,
Щасливо вуркотіли на обійсті.
І далі б нам зростати та цвісти,
Вкорінюватись чіпко і міцніти,
Але війна затьмарює світи,
Руйнуючи Вкраїну динамітом.
Моя сім’я не рада чужині
Й за рідною домівкою страждає,
Шлючи прокльони в’їдливій війні,
Якій не видно ні кінця, ні краю.
15.10.23
***
Ряхтить листочками рудими
Над ставом стишеним верба,-
І переповнює незримо
Мене за літечком журба.
Майнуло радістю, як юність,
А навзамін лишило щем
Отут, де вчора захлинулись
Верба, ставок і я дощем…
23.09.23
***
Рву, складаючи в букетик,
Тільки квіти запашні,
Хоч змайстровані тенета
Нині також при мені.
Перед мною літо стеле
Маргаритки лугові
Там, де злякано метелик
Зачаївся у траві.
Мов боїться, що побачу
Й буде болісно йому,
Як до квітів на додачу
Жовтокрилого візьму.
22.09.23
***
Стали мутними пейзажі
І посиливсь вітру спів, –
Спорожніли смуги пляжів
Трав’янистих берегів.
Непривабливо темніє
Раннім холодом вода
І за літом ностальгія
Все частіше напада…
17.09.23
***
Бажана, але нетривала
Яскравого літа пора, –
Згрібають вже листя опале
В раптово принишклих дворах.
Дерева та трави вогнисто
Мигтять і рясніють кругом,
Але прохолодно у місті
Прадавнім над сивим Дніпром.
На клумбах жоржини і айстри
Терпляче квітують іще,
Мов хочуть поліпшити настрій
Зіпсований трохи дощем.
Неначе жаринки, привабно
Горять і тьмяніють вогні, –
Журливі, мінливі, неквапні
Барвистої осені дні.
16.09.23
***
Занурився Вишгород в осінь
І тоне в бентежній красі
Каштанів і лип жовтокосих,
Намоклих в іскристій росі.
Опалих листків шарудіння,
Звучить всюди шурхотом хвиль,
Стривожених вітром осіннім
Без всяких надмірних зусиль.
Вкриває сира позолота
До теплого літа стежки,
І сонцю уже не збороти
Холодного пензля мазки.
Лиш хата моя ще і досі
Бажане тепло береже,
Хоча вже поглибшала осінь
І Вишгород стигне уже.
15.09.23
***
Запалахкотіли
Багрецем сади, –
Почали несміло
Падати плоди.
Яблука червоні
Стали без пуття
Холодить долоні
Й солодить уста.
04.09.23
ВЕРЕС
Попри вересень,
Кущик вересу
Зеленішати більше став, –
І хизується
Нині юністю
Він однісінький поміж трав.
Потолочені,
Позолочені
Трави спати уже лягли
Навкіл вересу,
Що й у вересні
Зеленіє, як будь-коли.
02.09.23
***
На війні говорять про війну
І лиш потім шепчуться про інше,
А ось я про тебе чарівну
Між боями згадую найбільше.
Поки пам’ять втомлена жива
Й будить в серці промені рефлексів, –
Я про тебе зроджую слова
І учусь озвучувати тексти.
Де б не їхав і куди б не йшов
По степах небачено безкраїх, –
Відчуваю радісно любов,
Що на пісню душу надихає.
Я складаю з найпростіших слів
Вірші про війну і про кохання,
Щоб запам’ятався легко спів
І коротким видалось чекання.
Ти за мене більше лиш молись,
А не плач від згадок ностальгійних, –
І тоді зустрінемось колись,
Переживши цю жахливу бійню.
28.08.23
ДЖМЕЛІ
Джмелі мохнаті в конюшині
Гудуть невтомно дотемна, –
Пилком запліднюють рослини,
Нектаром втішившись сповна.
Сприяють гарним урожаям
Оцих густих пахучих трав,
Які квітуючи зростають
Там, де я поле знов зорав…
25.08.23
***
Колись був соняшник конем,
А я не знав про втому, –
Гасав щоліта день за днем
По вулицях на ньому.
Здіймалась курява увись,
Коли летів прожогом, –
І шлях привітливо стеливсь
Щасливому під ноги.
Тікали кури й горобці
Від нас, коли згарячки
Шмагав лозинкою в руці
Упрілу вкрай конячку.
Я лиш тоді кричав: Ура!..
Повсюди безтурботно,-
Дитинства радісна пора,
На жаль, безповоротна…
19.08.23
***
Земля розпечена, як деко.
Ні хмар нема, ні вітерця.
Переминається лелека
З ноги на ногу без кінця.
Тупцює, мов на сковорідці,
Півдня на березі ріки,
Допоки плещуться у річці
Дзвінкоголосі малюки.
17.08.23
***
Не утішити нічим
Материнське серце, –
Не лишився син живим
У запеклім герці.
Вправний майстер мирних справ,
Що донині зримі, –
Героїчно воював,
Кажуть побратими.
Честь і славу заслужив
У лиху годину, –
Не ховався за чужі
Тулуби та спини.
На передньому краю
Нищив супостатів
І загинув у бою
За Вкраїну-матір.
Удостоєний відзнак
Та на вроду гожий, –
У труні лежить юнак
І звестись не може.
Він лишився молодим
В пам’яті і серці, –
Тільки втішити оцим
Матір не вдається…
16.08.23
***
Місяць з’явився на овиді,
Вечір – тихіше води, –
Тільки, неначе на сповіді,
Тьохкають чорні дрозди.
Сутінь струмить прохолодою
І ароматами трав, –
Зором беру з насолодою
Все про що в книгах читав.
І розкошую, і дихаю,
Спершись плечем на стіну, –
Поночі, сповнений втіхою,
Довго лишаюсь без сну…
13.08.23
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.
