…в умовах війни Росії проти України, перейменування міст, вулиць і повернення їм старих назв є маркерами національної ідентичності…
Одне з найдавніших українських міст – Володимир-Волинський – позбувся своєї подвійної назви. Верховна Рада підтримала рішення місцевих депутатів, і місту повернули історичне ім‘ֹֹֹя – Володимир. Так місто називалось ще з 988 року на честь правителя України-Русі Київського князя Володимира Великого. Коли і чому місту «нав’язали» територіальну приставку? Як інші міста в Україні повертаюсь собі історичні топоніми, і чому це важливо для держави?
Історична довідка
- Під час свого походу на західні землі Київський князь Володимир Великий дав язичницькому містові Ладомир своє ім’я.
- Під назвою Володимир місто проіснувало до 1795 року, коли воно увійшло до складу Російської імперії. Відтоді до його назви почали додавати «Волинський», щоб відрізняти від інших російських топонімів – Володимир-на-Клязьмі (зараз більш відомий як Володимир) та Володимир-Заліський.
- У 1911 році за містом офіційно закріпили назву «Володимир-Волинський».
- З нею місто жило і за часів СРСР.
- У 90-х роках громадські активісти виступали з ініціативою повернути місту історичну назву.
- 1 жовтня 2021 року депутати міської ради проголосували за перейменування міста Володимира-Волинського у місто Володимир. Це викликало обурення у російському місті Володимирі. Місцевий чиновник Олександр Карпилович заявив, що «місто Володимир може бути тільки одне».
- 15 грудня 2021 року парламент підтримав постанову про перейменування, відтак офіційно повернув місту первинну назву. «За» проголосували 348 народні депутати.
Ініціатива місцевих громад
Питання про перейменування Володимир-Волинського на Володимир виникало періодично ще з часу відновлення Незалежності України, і це не є питання сьогоднішнього дня, розповідає у розмові з «Радіо Свобода» громадська діячка, колишня заступниця голови Українського інституту національної пам’яті (УІНП) й уродженка цього міста Аліна Шпак.
Велику роль у поверненні історичної пам’яті відіграла саме місцева громада, адже без ініціативи активних городян справа не зрушила б з мертвої точки.
«Після здобуття незалежності патріотично налаштована громадськість виступала за перейменування. У 1998 році проводився навіть місцевий референдум з цього питання. Але це не знаходило підтримки серед політичної еліти і місцевої влади.
Навесні цього року помінялась місцева влада, яка виявилась більш готовою до рішучий дій у цьому напрямку. Позитивним є те, що вся процедура з перейменування, включно із постановою Верховної Ради, була проведена швидко й успішно», – зауважує Аліна Шпак.
Вийти з імперських шаблонів
За часів існування Російської імперії поява подвійних назв пояснювалась суто практичними міркуваннями – щоб не заплутатися у назвах міст. Після розпаду Російської імперії, а згодом і Радянського Союзу така потреба відпала сама собою. Відтак, не виключає історик і політолог Максим Майоров, Україна може мати цілу ланцюгову реакцію з перейменувань.
«Візьмімо, приміром, такі «продубльовані» міста, як Кам’янець-Подільський і Кам’янець-Литовський. Існування подвійних назв тягне нас до єдиного імперського простору. А ми маємо позбутися його», – наголошує історик.
У жовтні 2019 року Верховна Рада повернула місту Переяслав-Хмельницький стару назву Переяслав. З відповідним проханням до парламенту звернулись міська влада та Київська обласна рада.
Подвійну назву місто отримало у 1943 році, щоб закріпити об’єднання Гетьманщини з Московським царством у 17-му столітті.
Деколонізація українських міст просувається повільніше, ніж декомунізація, яка регламентується законом, кажуть експерти. Минулого року понад 1000 населених пунктів позбулися радянських назв. Відхід від імперського минулого є не менш потрібним, зазначають експерти. І важливий чинник тут – активність людей.
За словами Аліни Шпак, нині відбулась зміна поколінь: ще 30 років тому багато людей не розуміли важливість цього кроку. А нині, в умовах війни Росії проти України, перейменування міст, вулиць і повернення їм старих назв є маркерами національної ідентичності.
Надія Константінова
Чільне фото: Василівська ротонда у місті Володимирі. Самобутня пам’ятка волинської сакральної архітектури періоду України-Русі – кінець XII століття. Фото 1917 року
Джерело:radiosvoboda.org.
Прокоментуєте?
