ЗВЕРНЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ СЕРГІЯ ПОДОЛИНСЬКОГО ДО СПІВГРОМАДЯН ТА УКРАЇНЦІВ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ДО 210-Ї РІЧНИЦІ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Світове українство змушене вшановувати свого поета і мислителя у розпалі російсько-української війни. Цьогорічне відзначення дня народження Тараса Шевченка набуває надзвичайної світоглядної і темпоральної значущості. Воно стає своєрідним екзистенційним магнітом. З одного боку, магніт збирає докупи визначальні для національного буття історичні події. З другого, притягує до себе персоналії – особливі особистості, покликані творити ланцюжки подій, що позитивно змінюють ходу української і вселюдської історії. Наше невідкладне завдання полягає у необхідності осягнути струс часопростору, який спричинили героїчні українські сили, не здавши «Київ за три дні».
Налаштовуючись на Шевченків мисленнєвий лад, подумки повертаємося до початку війни. Аби збагнути і донести до світового співтовариства осягнення того, що відбувалося з українством і людством упродовж тих горезвісних днів, звертаємося до книжки «Шлях до хаосу». Її за кілька років до розпаду СРСР оприлюднив у США український мислитель, письменник і правозахисник М.Руденко. Розпочинаючи книжку з розбору світових економічних теорій, інтелектуал доводив: як тільки проявляється і стає нездоланною ворожнеча цих теорій – між ними виникає непримиренна битва.
Якщо раніше (у часи І і ІІ світових та менш масштабних битв міжвоєнного та повоєнного періодів ХХ століття чи в часи так званої холодної війни) вони відбувалися виключно на смертоносному полі, то битва теперішня означає зіткнення життєствердних із ворожими життю теоріями, що відбувається вперше у світовій історії. Їхнє нинішнє протистояння, проявлене у формі кривавого зіткнення, є парадигмальним. З огляду на принципово нові особливості теперішньої війни, що триває в епоху ноосфери та гібридних умовах, її завершення пов’язуємо виключно з перемогою життєдайних теорій.
Наголосимо: рятівним національним і світовим економічним надбанням у сферах мислення, господарювання та урядування нині володіє тільки Україна. Якраз вона має перемагати, а не “піднімати білий прапор”.
З огляду на це вельми насторожують недавні висловлювання папи Франциска щодо російсько-української війни. Сумнів у праведності його намірів змушує представників Ватикану переконувати людство, ніби “слова понтифіка неправильно зрозуміли”. Це спонукає нас наполегливіше доносити до світової спільноти осягнення української перемоги як загальнолюдської. Закликаємо Понтифіка, всіх вірних великих та малих конфесій вжитися думкою у Шевченкову молитву:
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило.
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, Божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.
У той же час звертаємося до Шевченкових духовно-інтелектуальних новацій, бо прагнемо бачити у їхніх проявах питомо українські діяння. Маємо на увазі проявлення Логосу, починаючи із рятівного призначення Шевченкового Слова; проявлення спрямованості життєствердного Логосу на захист нащадків з метою їхнього порятунку; проявлення місії новітнього очищення рятівним Словом і життєдайним Вогнем.
…Щойно визволений друзями з кріпацтва, ще навчаючись в Академії мистецтв, Т.Шевченко вже був автором «Кобзаря», тож миттєво став національним символом. Й одразу перейшов до принципово нових намірів у мистецтві й поезії. Прагнучи до опанування високих художніх форм, Шевченко-митець узявся за техніку гравюри. З метою оволодіння найвищих тем, досягнутих світовим письменством, Шевченко-поет почав опановувати біблійні мотиви.
Його наміри успішно увінчалися офортами серії «Мальовнича Україна». А поезія на тему високих світоглядних наративів утілилася в «Давидових псалмах».
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде
А в законі господньому
Серце його й воля
Навчається…
…Повернувшись із заслання, Т.Шевченко з натхненням узявся за підняття своїх творчих задумів до світових висот. Продовжив опановувати мистецтво гравіювання і був удостоєний звання академіка гравюри, передаючи за картиною Рембрандта біблійну притчу про виноградаря. Його поезія того часу також торкалася біблійних мотивів і знайшла світоглядне втілення у поемі «Марія», подражаніях Ієзекіїлю, Ісайї, Осії, іншим старозавітним пророкам. Розбір цих високих паралелей у творчості Шевченка-художника і Шевченка-поета чекає новітніх узагальнень, адекватних загальнолюдським викликам, відповісти на які покликане сучасне українство.
…Поміж етапами здобуття художнього та поетичного втілення найвищих світоглядних мотивів знаходимо інтелектуально насичені загальнолюдські смисли. Т.Шевченко адресував їх сучасним і майбутнім поколінням – українцям та іншим народам світу. Він відкривав нам і нащадкам те, чого українству і людству неспроможні сказати сонмища толстоєвскіх та подібних їм носіїв знання, приреченого залишитися смертоносним.
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, —
Се Бог судить, визволяє
Долготерпеливих…
Основою високоінтелектуальних смислів, які пов’язують етапи осягнення художнього і поетичного генія, є життя Кобзаря. Його належить бачити як екзистенційний символ. Символізм пророка завжди уособлює буття нації і цивілізації, у т.ч. теперішнє буття. Так, викуп Т.Шевченка з кріпацтва є символом національного і вселюдського визволення. А бурхливий сплеск мистецької і письменницької творчості – життєствердним наслідком визволення, що знайшов прояв в історії багатьох народів.
В ув’язненні і засланні Т.Шевченка доречно вбачати тимчасовість панування смертоносних сил. Відтак визволення із заслання і потужний вибух духовно-інтелектуальної творчості Т.Шевченка символізує втілення рятівних світоглядних наративів, котрі українство через мислення і діяння генія покликане передати власним і загальнолюдським нащадкам!
Звертаючись до висловлювань Франка про Шевченка, наголошуємо на тому, ким він став, а не був. Робимо це і задля того, аби заклИкати новоявлених “поціновувачів та/чи захисників толстоєвскіх”: дослідіть шляхи, завдяки опануванню яких Великий Кобзар став володарем у царстві духа і велетнем у царстві людської культури. З’ясуйте також, як йому вдалося “вказати нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим».
…Його доля давно не належить тільки йому. Бо символізує долю українства й людства: від закріпачення – до повного визволення. Водночас вона є символом утілення віковічних сенсів свободи у найвищих національних і вселюдських проявах мистецтва і письменства, яких він досягнув.
професор Володимир Шевчук,
голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського
