Щойно вийшла друком антологія «Кримський інжир. Чаїр», що є результатом третього письменницько-перекладацького конкурсу «Кримський інжир / Qirim inciri», організованого Кримським домом. У ній зібрано прозові та поетичні твори, дитяча література українською та кримськотатарською мовами, перекладені твори класиків (Тараса Шевченка, Олександра Довженка) та сучасників. Упорядниками збірки стали Алім Алієв та Анастасія Левкова, художнє оформлення виконав Назар Гайдучик.
Антологія «Кримський інжир. Чаїр» показує Крим у родинних історіях, в історіях видатних постатей минувшини, у буденних і неординарних ситуаціях, які творять яскраве полотно того, чим живуть кримчани, зокрема переселенці на материк. Документальність у цих творах переплітається з вигадкою, метафора — з прямослівністю, радість — зі смутком, обурення — з надією. Окрім усього, тексти в антології показують можливості мови: кримськотатарські — через стилізацію під різні часові пласти, під народну творчість, зокрема завдяки використанню діалектів; українські — через вкраплення кримськотатарських та караїмських слів і фраз. Взаємні переклади познайомлять мовців української та мовців кримськотатарської з творами і класиків, і сучасників наших літератур. «Щороку, з кожним конкурсом і фестивалем «Кримський інжир / Qırım inciri», стає цікавіше й цікавіше. Але я не про те, що на першому конкурсі твори були нецікаві, а потім стали цікавішими, навпаки — до одних цікавих додаються інші, теми розгалужуються, деталі нанизуються, дискурси розширюються, мова стає багатшою. Так-так, мова теж. Цікаво спостерігати за тим, як в українську вкраплюються тюркізми — не ті, що ще з часів Кримського ханства, вже засвоєні українською мовою (гарбуз, козак, гайдамака, баклан), а вже теперішні, які у процесі засвоєння: мусафір (гість), севгілім (мій коханий), сагол (дякую), достлар (друзі), киз (дівчина). Цікаво спостерігати за тим, як у кримськотатарських творах вплетено фольклор, використано діалект, стилізовано під мову fin de siècle і 1920-30-х., — ділиться враженнями про книгу упорядниця Анастасія Левкова. — На восьмий рік по анексії Крим віддаляється, й література — один з того небагатого арсеналу засобів, який дозволяє триматися за руки і відчувати тепло одне одного».
Думку продовжує Алім Алієв, упорядник книги, медіаконсультант, громадський активіст, співзасновник ініціативи «Крим SOS»: «»Кримський інжир» став одним із важливих кримських островів свободи, які щодня намагаються розмити хвилями репресій окупанти. Ця творча талановита енергія, що в результаті стала вже третьою антологією, не лише докладається до розвитку кримськотатарської мови і літератури, а й створює сучасний інтелектуальний дискурс про півострів».
Це вже третя книга, що побачила світ в межах конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri». Дві попередні – «Кримський інжир» та «Кримський інжир. Демірджі» – теж побачили світ у «Видавництві Старого Лева» у 2019 та 2020 році відповідно.
Джерело: starylev.com.ua.
