Юрій Хмелевський. Кілька думок про книгу лірики І. Павлюка «Чорний льон»

0
90

Практикуючи «паралельне» читання кількох авторів (за браком часу), я дочитав книгу лірики Ігоря Павлюка «Чорний льон» (Харків, 2019) – 209 віршів, написаних у 2007 – 2011 роках.

Знаю, що цього чудового поета часто називають українським Єсеніним, але я бачу, що Ігор Зиновійович вже давно пережив і фізично, і творчо російський еталон! Ще напрошуються порівняння даної збірки з іншою, прочитаною раніше – «Перевізник мрій». Подумалося: навіщо порівнювати дві чудові книги одного і того ж автора? І там, і там – «мезозойська» пам’ять і гаряче серце Поета. Артезіанські глибини його української крові перетворюються на мистецькі вулкани поезії, прози, публіцистики тощо.

Якби мене хто запитав (на умовах лаконічності), яким є Павлюк – митець, я би коротко відповів: «Справжній!» Його мінор настільки оптимістичний, його біль настільки цілющий, його роздуми про смерть настільки безсмертні, мов у того легендарного козака Мамая зі старовинних картин…

Вічний мандрівник духу, І.Павлюк незмінний у своїй чутливості, відвертості, стійкості до буття:

«Манять колючі дроти доріг,

Хлібом твердим, як ножик,

Краю життя своє – не на рік,

А на усмішки Божі.»

Мужність поета – не солодке диво, а гіркі ліки:

«Насправді все просто:

Фатально подібні труна і колиска.»

«Чорний льон» поезії І. Павлюка – це не тільки архетип нашого драматичного часу, не тільки органічний символ рідного автору Полісся, але й потужне джерело натхнення для читачів, коли з темних ниточок-поезій сплітається-народжується біла сорочка-вишиванка незламного українського Духу і Божого благословення!

(04.10.2020)

Юрій Хмелевський.

м. Тульчин.

Золота пектораль

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я