Література з акцентом: Нідерланди

0
92

Мене звати Еліса Вейєрс, мені 27 років і я студентка Ґронінґенського університету в Нідерландах. Нещодавно отримала ступінь магістра з клінічної психології і зараз я на останньому році навчання на дослідницькій магістратурі з філософії. Я люблю читати та писати вірші, вести філософські бесіди або бесіди на психологічні теми. Також мені подобаються заняття з аерофітнесу. Цього літа я навчилася робити домашню (італійську) пасту своїми руками.

У якому класі (або школі: початковій/середній/старшій) ти почала вивчати літературу? Як відбувався цей процес: ви знайомилися з творами під час уроків чи читали твори вдома, а потім разом з учителем та учнями обговорювали їх на уроці? 

Читання книжок є важливою частиною освіти в Нідерландах і починається дуже рано, ще з дитячого садка. Згодом читання стає більш самостійним, коли ви переходите до початкової, а потім до старшої школи. Саме в старшій школі і розпочинається справжнє вивчення літератури. Який об’єм літератури вивчається, залежить від типу середньої школи, яку ви відвідуєте. Зі свого досвіду можу сказати, що я почала вивчати літературу в перші роки після початкової школи. На початку це здебільшого складалося зі спільного читання та обговорення прочитаного в класі, а також читання певних фрагментів вдома для підготовки до уроків.

У Нідерландах вивчення літератури здійснюється на уроках вивчення мови. Наприклад, на уроках англійської мови від нас очікували читання англійської літератури, а на уроках нідерландської  — нідерландської літератури. На уроках французької та німецької мови ми також вивчали літературу, хоч там ми читали значно менше та не мали свободи вибору, як на уроках англійської чи нідерландської.

Саме на уроках нідерландської мови ми вивчали більшість літератури, тому я зупинюся на цьому предметі. Останні три роки, коли ми вивчали нідерландську, від учнів вимагалося самостійне читання літератури. Завданням було створити список читання, що має складатися щонайменше з 12 книг (якщо я добре пам’ятаю) нідерландської літератури. Кожен міг вільно обирати, що читати. При цьому кожному надавався великий перелік літератури, і існували певні критерії, яких потрібно було дотримуватися (наприклад, не читати більше однієї чи двох книг того самого автора).

По закінченню цих трьох років частиною підсумкового іспиту був усний іспит, в якому обговорювалися прочитані книги з двома вчителями. На цьому іспиті учень мав розповідати про книги, які прочитав, а також про письменника, символіку та метафори, які присутні в книзі та бекграунд книги, а також, де це можливо, показати зв’язок між особистим життям письменника та його художнім твором тощо.

Який твій найулюбленіший письменник зі шкільної програми? Чому саме він / вона? І навпаки: чи є письменники, творчості яких ти терпіти не можеш? За що саме не любиш і чи змінила про них думку з часом? 

Як зазначала перед цим, коли говорила про список для читання, кожен міг створити свій персональний список, отже, для навчальної програми з літератури не було одного формату (хоча, звичайно, на інших уроках нідерландської мови такий формат існував).

Чесно кажучи, я не пам’ятаю багато книг, які тоді читала. Точно можу сказати, що мені подобалося читати «Oeroeg» (1948) Елли С. Хаассе, відомої нідерландської авторки. Книга була занурена у контекст тодішньої нідерландської Ост-Індії, і, наскільки я пам’ятаю, Хаассе змогла просто і зрозуміло передати ту картину світу (або принаймні її частину). Це було повною протилежністю більшості книг Гаррі Муліша, іншого дуже відомого автора, котрий для мене був втіленням того, яких форм може набирати література: незрозуміла проза, в яку вплетено стільки метафор та символізму, що історія, яку вона розповідає, здається абсолютно відстороненою від людського досвіду. Для мене це було жахливо, і саме цей аспект літератури був важким для мене тоді і залишається таким зараз.

Чи задавали тобі вивчити на пам’ять вірш, а потім продекламувати його перед усім класом? Який вірш зі шкільної програми запам’ятався найбільше?

Ми читали поезію на уроках, хоча від нас не вимагали декламувати вірші. Знову ж таки, мої спогади дуже туманні, і я не пам’ятаю конкретних віршів, які ми читали на уроках нідерландської мови. Я пам’ятаю, як ми читали вірші Рутгера Копланда, які я мені надзвичайно подобалися. Також пам’ятаю, що на стіні у класі були плакати з віршами, такими як «Солов’ї» („De Nachtegalen“) Дж. К. Блума, короткий вірш, який я досі знаю на пам’ять. 

Ти вивчала іноземну літературу в школі? Якщо так, то хто із іноземних письменників/поетів тобі найбільше запам’ятався?

Так, вивчали: ми читали англійську літературу на уроках англійської мови. Також була можливість вивчати трохи французьку чи німецьку літературу, це залежало від того, яку додаткову мову для вивчення ти обирав. Ми також вивчали латинську та/або давньогрецьку мови, і хоча ми багато читали, більшість часу ми витрачали на переклади цих текстів на нідерландську. З уроків англійської мови я найбільше пам’ятаю, як ми читали, до прикладу, Шекспіра та Вільяма Вордсворта. 

Ти писала есе за результатами прочитаних творів? Які оцінки отримувала?

Я не впевнена, чи писали ми твори. Здається, що не писали. Як для англійської, так і для нідерландської мови наші знання з літератури переважно перевірялися в останній рік середньої школи на усному іспиті. На цих іспитах потрібно було показати знання прочитаних книг.  Для того, щоб скласти іспит, вам слід було детально знати книги.

Частиною підготовки до уроків було написання та вивчення конспектів та переказів з коротким викладом книги, за умови, що ти прочитав усю книгу самостійно;) 

Я отримувала хороші оцінки за ці іспити, десь у діапазоні 8 — 9 з 10 балів. Хоча слід зазначити, що іспит з англійської мови оцінювався не лише за знання книг, але й враховувався рівень володіння англійською мовою.

Наприкінці навчального року в Україні кожен учень отримує список літератури для читання під час літніх канікул. Чи була у вашій школі подібна практика? Чи ви читали рекомендовану літературу влітку? 

Чудово, це дуже гарний звичай. В Нідерландах немає такої практики. Від нас вимагали читати літературу лише протягом навчального року. Канікули залишалися часом для відпочинку, без будь-яких завдань.

Чи мала ти можливість познайомитися з українською літературою? Якщо так, то кого з українських письменників/поетів знаєш?

Мені шкода, але ми не читали української літератури. Як я вже згадувала, в школі учні читають лише літературу тих країн, мову яких ми вивчали (і лише мовою оригіналу). Оскільки ми не вивчали українську мову, ми не читали жодної української книжки.

Чи популярне читання в Нідерландах? Чи сприяє уряд вашої країни популяризації читання?

Це сумно, але здається, що звичка читати для задоволення стає все менш популярною в Нідерландах. Звичайно є багато тих, кого можна назвати відданими книголюбами і мені пощастило зустріти чимало таких людей. Та все ж люди читають все менше і менше.

Уряд справді популяризує читання. Швидкий пошук в інтернеті може підтвердити, що підтримку від уряду отримують письменники, перекладачі та видавці, які працюють над створенням літератури. Також державну підтримку отримують фундації, фестивалі, музеї та фонди, які популяризують читання і роблять літературу ближчою та зрозумілішою для громадськості.

Бібліотеки також займаються промоцією читання і роблять абонементи більш доступними для читачів, хоча це може і свідчити і про протилежне, що бібліотекам все важче зацікавити читача. І звичайно читання популяризується в школі, починаючи ще з молодших класів.

Ти береш участь у поетичних читаннях у своєму місті? Розкажи загалом про поетичні читання в Ґронінґені? Яка атмосфера там панує? 

Ех, поезія – одне з найбільших задоволень у моєму житті. Я брала участь у кількох поетичних читаннях та виставах. У Ґронінґені є кілька спільнот людей, які збираються разом, щоб читати та ділитися поезією, як відомими поетичними творами, так і власними віршами.

У Ґронінґені також відбувається чудовий щорічний поетичний фестиваль «Поети в саду Принца» («Dichters in de Prinsentuin»), де група поетів читає свої вірші у красивому міському саду Принсентуїн.

Хоча я, на жаль, ще не мала можливості відвідати цей фестиваль, однак точно можу сказати, що атмосфера на інших поетичних читаннях приємна та позитивна. Деякі спільноти залучають тих, хто любить обговорювати поезію, її різноманітні значення та контексти. Інші спільноти орієнтуються на те, щоб ділитися любов’ю до поезії, слухаючи віршовані слова. Від себе можу сказати, що поетичні читання мотивують і дарують підтримку, особливо коли ділишся власною поезією і отримуєш відгуки від інших людей.

Чи є відвідування бібліотек популярним серед студентів у Нідерландах? Ти особисто користуєшся бібліотекою, щоб читати художню літературу? 

Загалом це не дуже популярно, хоча, звичайно, є винятки. Студенти, звісно, відвідують університетську бібліотеку для написання для виконання навчальних завдань – написання есеїв, курсових робіт, дипломних тощо. Натомість звичайні бібліотеки  користуються значно меншою популярністю. Це стосується і мене також: на даний момент я не маю абонементу в жодній з них. Будучи студенткою, я розумію, що після цілого дня навчання та читання підручників, мені, щоб відпочити, потрібно зробити щось інше, крім читання. Думаю, що після закінчення університету я буду частіше читати художню літературу.

Хто, на твою думку, з нідерландських авторів найбільш недооцінений закордоном? Яку з його/її книг ти можеш порекомендувати українським читачам?

Без сумніву, це буде щоденник Етті Хіллесум під назвою «Перерване життя» (оригінал: Het verstoorde leven). Ця книга, видана посмертно в 1981 році, складається із щоденникових записів Етті Хіллесум, нідерландки єврейського походження, яка жила в Амстердамі під час раптового початку і впродовж більшої частини Другої світової війни. 

У той час, як щоденник Анни Франк став надзвичайно відомим у всьому світі, щоденник Етті Хіллесум не привернув великої уваги читачів, хоча, безумовно, цього заслуговує. У щоденнику Етті пише про своє особисте життя та розвиток, а також з ясністю та глибоким розумінням пише про жахи війни, які постійно наростають. Навряд чи щось подібне можна почитати деінде. Її надзвичайна здатність до співпереживання як до жертв Другої світової війни, так і до її винуватців, вплинула на її добровільне рішенням поїхати до концентраційного табору (табору для депортованих) Вестерборк у Нідерландах. Це змусить вас як читача переосмислити і поставити під сумнів ваш погляд на життя. Здатність Етті мислити не чорно-білими штампами – жертви та злочинця, була надзвичайною, і я вважаю, що її потрібно прочитати кожному.

Станіслав Бондар

ЧИТАЙ

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я