46. Cергій Цушко. Метелик у місті

1

Мури

Ці стіни довговічніші за нас,
та їх тривалість також тимчасова,
хоч на позір – вони всього основа,
а нас так легко поглинає час.

Вони народи цілі стережуть
в бетонних чи гранітових оковах.
В них кожен злет окриленого слова
страх викликає і безсилу лють.

Та мов через будиночок картковий,
смерть зневажаючи, укотре, знову
переступає через них співець.
І навіть як впаде дочасно в трави,
однак переживе похмуру славу
монументальних тюрем і фортець.


Чому так поспішаєш у завтра?
Ти ж лишив сиротою вчора
й нітрохи не зігрів самотнє сьогодні.

Чого плачеш за минулим?
Воно ще гріє тебе вчорашнім спомином,
та не підставить плече нині.

Чом не шануєш сьогодні –
єдиний крихкий скарб,
який так недовго гріють у долонях
схололе вчора і непевне завтра?..

Метелик у місті

Ніжне створіння лугів і садів,
недовговічне і пломенисте –
дурнику, як ти сюди залетів
у кам’яне, закіптюжене місто?

Щó тебе звабило, щó ти шукав
не на Десні, чи Унаві, чи Альті? –
поміж отруєних квітів і трав
на неживому, брудному асфальті?

Втім, я здогадуюсь: крихітний ти
в пекло примчав зі своєї оселі
від самогубства нас уберегти,
вивести, ніби Мойсей із пустелі…

Cергій Цушко

Україна, м. Київ

Прокоментуєте?

1 КОМЕНТАР

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я