46. Cергій Цушко. Метелик у місті

1
709

Мури

Ці стіни довговічніші за нас,
та їх тривалість також тимчасова,
хоч на позір – вони всього основа,
а нас так легко поглинає час.

Вони народи цілі стережуть
в бетонних чи гранітових оковах.
В них кожен злет окриленого слова
страх викликає і безсилу лють.

Та мов через будиночок картковий,
смерть зневажаючи, укотре, знову
переступає через них співець.
І навіть як впаде дочасно в трави,
однак переживе похмуру славу
монументальних тюрем і фортець.


Чому так поспішаєш у завтра?
Ти ж лишив сиротою вчора
й нітрохи не зігрів самотнє сьогодні.

Чого плачеш за минулим?
Воно ще гріє тебе вчорашнім спомином,
та не підставить плече нині.

Чом не шануєш сьогодні
єдиний крихкий скарб,
який так недовго гріють у долонях
схололе вчора і непевне завтра?..

Метелик у місті

Ніжне створіння лугів і садів,
недовговічне і пломенисте –
дурнику, як ти сюди залетів
у кам’яне, закіптюжене місто?

Щó тебе звабило, щó ти шукав
не на Десні, чи Унаві, чи Альті? –
поміж отруєних квітів і трав
на неживому, брудному асфальті?

Втім, я здогадуюсь: крихітний ти
в пекло примчав зі своєї оселі
від самогубства нас уберегти,
вивести, ніби Мойсей із пустелі…

Cергій Цушко

Україна, м. Київ

Прокоментуєте?

1 КОМЕНТАР

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я