Андрій Содомора. Серед рядків і давніх, і нових

0
305

З рукописної збірки поетичних мініатюр з ілюстраціями Лесі Квик, що в підготовці до друку у видавництві «Літопис».
 
                                               *
 
Не ралом –
           мечем поле зоране…
                                        Ніч плаче
                                                падучими зорями.              
 
 
                                               *

 
Колись-колись-колись
                           Хтось колисав мене до сну
                                                        колись, давно колись…
 
 
                                               *
 
Глибокий вир, високий вирій
                           в моїм селі зійшлися – Вирів.
 
 
                                               *
 
Відшумував зелений шум –
             серпнева даль, лелек прощання:
                                         на чорно-білому крилі –
                                                       знак чорно-білого мовчання.
 
                                               *
 
Листопа́д, листолет, листовій –
                                          за небокрай, за пруг,
                                                                      за горизонт подій
 
                                               *
 
Самітний мак
                          жеврі́є на межі:
                                         спогадує – чи мріє?..
 
                                               *

 
Жили-були собі –
                           у часточці своїй,
                                         у тій казковій часточцісобі
 
 
                                               *
 
Куди сягає зір
                           і тоне в тиші –
                                                      гряда далеких гір:
                                                                                   «Камо грядеши?»
 
 
                                               *
 
Опущені су́ден вітрила –
                                                   опущені руки…
Які ж то нестерпно довгі
                                                   години розлуки!..
 
 
                                               *
 
«Роз-жа-ло-би-ла-ся-ду-ша…»  –
                                           в безмежжі монотонної октави…
 
 
                                               *
 
З Сізіфом мучиться
             і камінь круглобокий:
                           «Та дай же мені, врешті, спокій!»
 
 
                                               *
 
Маєвий ранок понад обрій звівся
                                                         в рожево-білій радості дерев.
 
 
                                               *
 
Немов з дна моря, хмари-валуни
               ледь-ледь викочує на небо вітер.
 
 
 
                                               *
 
Ніде нікого тут, ані душі,
                              на цвинтарі сільськім, –
                                                                       самі лиш душі…
 
                                               *
 
Хребти високих гір
                             («За горами гори…») –
                                                          застигле у бурю море.
 
 
                                               *
 
Які ж вони прозорі –
                                         серпня дні!.. 
                                                       Які про-зорі й ночі!..
 
 
                                               *
 
«Гей-я, вдармо веслом! –
              нехай берег одлунює: гей-я!»
                            Космос… Зерня́тком-срібло́м
                                          нам моргає Земля наша – Гея…
 
 
                                               *
 
Над плином часу
                            хилиться верба…
                                           Поза тим плином –
                                                                      лиш її журба.                                               
 
                                               *
 
Білий сніг на Чорногорі,
              неба синього намет,
                            мов крутої хвилі в морі –
                                          віковічний скелі злет.
 
 
                                               *
 
Без диму вже димар, а жаль:
               димків пощезла вертикаль…
                             Маркують часу хід і далі
                                          самотні гір горизонталі.
 
                                               *
 
Ледь чутна мжичка –
                дотиком до серця,
                                     таки до серця,
                                                         а не до лиця…
           
 
                                               *
 
В синє плесо, де плаває
                                           сонця жовток,
                                                        задивляються барвами
                                                                                                      очі квіток.
 
                                               *
 
Свічу-сосну
              (іще яріє) –
                          стинає пагорб:
                                                      вечоріє…
 
 
                                               *
 
Холоне часу течія тремка,
             на зелень паморозь лягає сива,
                            останній лист дописує курсивом
                                          листопадова осені рука…
 
 
                                               *
 
У сірім плетиві
             і вуличок, і площ     
                           на місто тихо
                                         тихий сіє дощ.
 
 
                                               *
 
Співає стежка на город,
             співають – й огірочки
                           аж у чотири голоси,
                                         бо в  чотири́ рядочки.
 
 
                                               *
 
У сум запало
                передмістя:
                                 замало стало
                                        місту – місця.
 
 
                                               *
 
Ще трохи сну
            солодкого на дні є,
                       та ніч вичерпується,
                                              блідне, дніє…
 
 
                                               *
 
Червону рису, суму сум,
          підводить час на схилі днини,
                      хто зна, чи завтра щось докине
                                       до того, що пішло на ум.
 
 
                                               *
 
Під парасолею –
          піти собі по Львову
                      тлумачити дощу
                               гірко-солодку мову…
                                              
 
                                              *
 
Отак воно жилось:
           то вісьта, то гайта…
                      А що не все вдалось
                                 то най вже там, та най там…
 
 
                                               *
 
Усохлий лист –
                        поміж листків
                                             із стародруку:
«Так жаль мені
                     минулих днів» –
                                         без слів, без звуку…
 
 
                                               *
 
Каштанів зелень…
                         Білі свічі…
                                 Ромашка сонцю
                                                 зазирає в вічі.
 
 
                                               *
 
І чара, й слово – по колу:
              однаково, хто де сів, –
                   не просять до круглого столу
                                  любителя гострих кутів.
 
 
                                               *
 
Ведуть дерева край шляху,
                     свою мелодію шумку:
                      «Куди б не їхав – там не гайся,
                                      до свого кореня вертайся!»
 
 
                                               *
 
Чорна діра –
             це і земні падоли:
                            нинішнє ні́коли –
                                         то завтрашнє ніко́ли.
 
 

zbruc.eu

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я