Ой, і не втішайтесь злії воріженьки,
Не марнуйте зайвих слів!
Ще покажуть наші хлопці – козаченьки
Вам свою відвагу й гнів.
Ще козацька сила й слава не пропала,
Ще у них міцна рука.
Будуть гнати далі путінську навалу,
Як несе стрімка ріка.
Ох, і засіють землі окупанти трупом —
Власним трупом навесні.
І закрячуть в пеклі на банкеті круки
Їм свої старі пісні.
А навколо села і страшні руїни,
Де були у нас міста.
Чим же завинила наша Україна,
Поясни мені, Москва?!
Знай, — ще відновить сили українська мати,
Зашумить навкруг життя, —
Вимете подвір’я і побілить хату,
Прибере усе сміття.
Встане на світанку – і вродлива й гожа,
Гарна з ніг до голови:
— Тихо, не стріляють … слава тобі Боже!
День новий благослови.
Прокоментуєте?
