У серпні 2020-го в прокат в українських кінотеатрах вийшов фільм «В очікуванні варварів». Він став результатом праці цікавої команди – колумбійського режисера Сірро Гери, блискучого акторського складу (у стрічці зіграли Джоні Депп та Роберт Паттінсон) та Джона Кутзее, який адаптував власний роман до кіносценарію. Найважчий тягар ліг на плечі Марка Райленса, який зіграв головну роль.
У романі Кутзее дає можливість читачу глибоко пізнати думки, погляди та переживання головного героя, який є міським суддею і керує містечком-укріпленням на окраїні великої Імперії. Райленс своєю грою повинен був передати глядачам усю складність внутрішнього світу героя. Він впорався з цим завданням.
Джон Кутзее – «робінзон» 21 століття
Великим позитивом для фільму є те, що написанням сценарію займався сам автор роману, який не є публічною особою, і романи якого не є простими для екранізації. Очевидно, що вихід фільму такого рівня примножить і так не малу читацьку аудиторію Джона Кутзее, який заслужено є одним з найкращих авторів сучасності. Ім’я південно-африканського письменника прогриміло на весь літературний світ після того, як він став першим, хто був двічі удостоєний Букерівської премії. В 2003 році Джон Максвелл Кутзее стає лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Численні нагороди та всесвітнє визнання не змінили звичного укладу життя письменника, він залишається одним із найзакритіших авторів сучасності. Дивовижно, але Кутзее навіть двічі не з’явився на нагородження Букерівською премію. Замість активного суспільного життя він віддає перевагу затворництву та аскетизму. А в своїй нобелівській промові звернувся до присутніх словами з майбутнього роману, де говорив про Робінзона Крузо.
«В очікуванні варварів» — знаковий роман в творчості Кутзее
Роман «В очікуванні варварів», який є однією зі знакових книг автора, демонструє правдиву до дрібниць виписану атмосферу прикордонного міста, яке опинилося на краю Імперії. Для ліпшого розуміння фільму важливо зрозуміти роман і проникнутися світом, який створив автор. Відчуття відірваності, впорядкованості життя та монотонних провінційних днів обдають морозом по шкірі. Життя вигаданого міста наповнене безперервними внутрішніми монологами, а прикрашають буденність дрібні радості та вдоволення власних фізичних потреб. Але що ховається за межею міста? Там велика Імперія, можливо, там злі вороги – варвари, а ще цілком ймовірно, що там порожнеча.
Сірими фарбами вписана історія головного героя роману – міського судді. Це не схоже на звичайну банальну оповідь, більше вона нагадує історію самотності. Людина опинилася сама посеред пустелі. Маленьке місто, що загубилося у великій Імперії, дрібний чиновник, що віддано служить, а також низка інших деталей, які приковують до сторінок роману. До екватора цієї історії рухаєшся повільно, а потім припиняєш звертати увагу на довколишні мотиви. На небі починає світити палаюче сонце, сипучий пісок заповнює весь простір, і виникає дивне відчуття, ніби щось відбувається не так. Все повинно було бути інакше.
Життя на кордоні
Головному герою, який жив провінційним життям, довелося вступити в нерівний бій із системою. Роман, як і кінофільм, показують, як велика система здатна створювати, змінювати та викривляти реальність. Жителі містечка на задвірках імперії вели цілком спокійне та розмірене життя, допоки в один день все не перевернулося з ніг на голову. Виявляється, їхнє існування не таке спокійне, як гадали мешканці міста. А кочівники-сусіди, які живуть в пустелі, насправді злі варвари-вороги. У цьому містян приїхав переконувати полковник за дорученням центральної імперської влади.
Незвична любовна історія
На сторінках роману Кутзее розкриває дивовижну історію стосунків головного героя та молодої жінки. Дати оцінку чи якось охарактеризувати ці стосунки важко. Простіше сказати, що автор написав багато дивного та незвичного. Тут немає типової любовної історії. Стосунки між героями роману розвиваються на якомусь особливому рівні. І знову виникає відчуття, що все не так: сни обриваються, слова недоговорюються, очі не бачать. Фільм залишає ті ж самі запитання.
Прочитання в українському контексті
Роман багатогранний. Для українського читача важкі моменти книги здаватимуться до болі знайомими. Складається враження, що десь все це ми вже бачили, десь це вже було. Імперський центр відсилає до провінції уповноваженого чиновника розібратися з ворогами. Життя спокійного міста змінюється, монотонний ритм збивається, а старі механізми ламаються. Кочівники, які були хоч і не улюбленими, але сусідами, оголошуються ворогами – починається полювання на людські життя. У своїх описах Кутзее до натуралістичності точний. Він не добирає слів, коли пише про тортури, знущання та людські болі.
Кутзее показує, як діє зло. Як це зло розповсюджується і запускає своє безперервне коло. «В очікуванні варварів» — місцями моторошна історія про модель жорстокого політичного режиму, який маніпулює масами і не терпить тих, хто має власну думку. Автору вдалося написати історію зла, яка може бути стислою ілюстрацією будь-якого кривавого режиму з нашого недавнього минулого.
Що приховано в книзі
У книзі є напрочуд цікавий епізод (його немає у фільмі), коли до міста приводять полонених варварів. І вони виглядають так колоритно та малокультурно, що всі міщани виходять подивитися на них. Однак вони настільки дивні, дикі та нещасні, що лише викликають у мешканців співчуття. Керуючись цим співчуттям до новоприбулих полонених, місцеві починають надавати їм допомогу. Все це триває кілька днів – від такої допомоги варвари настільки розлінилися, що їм починає подобатися полон. Вони більше не вбачають сенсу в роботі, а нове життя стає для них комфортнішім, на відміну від старого, коли потрібно було боротися за виживання.
Далі місцеві жителі легко і невимушено стають сліпим натовпом, який бездумно приймає жорстокість, який готовий боротися з вигаданими ворогами, ба навіть засуджувати невинних. На мою думку, це є центральною темою фільму, і саме це робить фільм таким непростим для сприйняття. Оскільки всі люди воліють не помічати, як самі піддалися маніпуляціям та внесли вклад у збільшення величезного й безкінечного маховика зла.
Де істина?
У книзі «В очікуванні варварів», як і в інших художніх творах автора, не зустрінеш багато героїв. В романі підіймається проблематика вічних антагонізмів: поневолювачів та поневолених, завойовників та полонених, кривдників та скривджених. Головний герой роману хоче докопатися до істини, йому хочеться знати, що відбувається насправді. Що станеться, коли люди дізнаються жахливу правду, яку приховують стіни? Все свідчить про те, що там коїться щось жахливе і моторошне. Однак крізь глибоку безнадію, крізь постійне падіння людини, легеньким промінчиком проступає надія, а за нею з’являється віра в те, що врешті-решт людському безумству настане кінець. Утім, ці питання залишаються відкритими, як і останні запитання, які виникли у мене після прочитання книжки – «Що за сотні років археологи майбутнього дізнаються (скажуть) про нас?» та «Хто ж насправді варвар?».
Джерело: «Читай»
