Попри сумні події крайніх декількох днів, не можемо обійти увагою прекрасну культурну подію міста Дніпра, якою є презентація нової збірки віршів «Тиша тяжіння» шановного поета нашого краю, непересічної особистості, чудової людини, друга і товариша Сергія Злючого в Музеї «Літературне Придніпров’я».
Сергій Злючий – поет, перекладач, автор збірок поезій «Білий час» (1999), «Мідні леви» (2013), книг перекладів, із-поміж яких збірка поезій Чеслава Мілоша «Небо народжених щойно» (2011).
До нової книги «Тиша тяжіння» ввійшли поезії та переклади, створені автором упродовж передвоєнних років. Насичені численними лірико-філософськими алюзіями й асоціаціями тексти, що в ній подаються, потребують заглибленого читання і шукають свій шлях до читача, який у певному сенсі має бути обізнаним із засадничими мотивами не лише національної, а й світової культурної традиції.
Справжня духова насолода – поетичні рядки про війну, про яку сам автор знає не з новин ЗМІ, оскільки сам побував на Сході багато разів, доправляючи волонтерську допомогу воїнам на фронті ще з 2014 року. Особливою перлиною вечора було натхненне і чуттєве ліричне слово автора у виконанні Марії Гончар.
Сам автор висловився про подію таким чином: «Відчув теплу радість від сивого зльоту поетичних птеродактилів Дніпра! Від хвилювання було трохи напружено (за моїми відчуттями), але надзвичайно тепло і по-товариському. Коли б ще побачилися… Особлива подяка камʼянському десанту, який підтримав презентацію книжки активною присутністю.
Обіймаю всіх, хто знайшов час і бажання бути присутнім на зустрічі!
Окрема подяка пані Марії Гончар за прекрасне читання і вдалі знімки презентації!».
Поет також подякував художнику Олександрові Чегорці за сучасне й талановите оформлення книги.
Було атмосферно і тепло.
ПІСНЯ
птиці завмерли як тінь за кущем
ніби і справді це не надовго
в стиглім повітрі пахне дощем
пряно і чисто
гостро й волого
густо край степу гуртується гнів
ворон у дзьобі тне благовістя
що залишились лічені дні
сірій отарі
в небі імлистім
вітер не бачить ще кров своїх ран
зріє звитяга більша за болі
зійде в непам’ять тирса й бур’ян
з вічного поля
з нашого поля
довго рядився у кволість і щем
нурт стожилавий літеплий зовні
в нашім повітрі – вже не дощем –
гаряче й люто
тягне грозою
2011
Пресслужба ДОО НСПУ
Прокоментуєте?
