Лермонтов і Тарас Шевченко

0
289

Михайло Лермонтов був одним із найулюбленіших поетів Тараса Шевченка. І це стає особливо зрозумілим, коли читаєш листування Шевченка часів його десятирічного ув’язнення та записи в його «Щоденнику» («Журналі»). Про це пише radiosvoboda.org.

У найважчі для себе часи солдатчини Тарас Шевченко неодноразово звертається до своїх друзів із проханням надіслати йому твори Лермонтова, а в «Журналі» цитує їх напам’ять та називає російського поета «наш великий Лермонтов» (запис від 20 липня 1857 року).

Автопортрет Тараса Шевченка 1857 року
Автопортрет Тараса Шевченка 1857 року
Малюнок Тараса Шевченка «Казарма», 1856–1857 роки
Малюнок Тараса Шевченка «Казарма», 1856–1857 роки
Відтворена землянка Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан (колишнє Новопетровське укріплення)
Відтворена землянка Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан (колишнє Новопетровське укріплення)
У відтвореній землянці Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан
У відтвореній землянці Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко
Пам’ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко
Пам’ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко

Особливо показовим є запис у «Журналі» від 28 липня того року (цитую за перекладом Леоніда Білецького, «Кобзар», Вінніпег, 1952–1954 роки). Перебуваючи у Новопетровському укріпленні (місто Форт-Шевченко у сучасному Казахстані) та повертаючись уночі до казарми, Шевченко згадує саме Лермонтова.

«М.Ю. Лермонтов». Автолітографія Олександра Пруцкіх, 1941 рік
«М. Ю. Лермонтов». Автолітографія Олександра Пруцкіх, 1941 рік
Хата українського типу в місті П’ятигорську сучасного Ставропольського краю Росії, в якій Михайло Лермонтов у 1841 році прожив останні два місяці свого життя перед загибеллю
Хата українського типу в місті П’ятигорську сучасного Ставропольського краю Росії, у якій Михайло Лермонтов 1841 року прожив останні два місяці свого життя перед загибеллю

«Ніч місячна, тиха, чарівна ніч. Як прекрасно, правдиво гармоніювала ця чарівна пустинна картина з чарівними віршами Лермонтова, які я мимоволі прочитав кілька разів як найкращу молитву Творцеві цієї невимовної гармонії у своєму безконечному світотворенні. Не доходячи до форту, на кам’янистому горбку, я сів одпочити і, дивлячись на освітлений місяцем, теж кам’янистий шлях, іще раз прочитав:

Выхожу один я на дорогу,
Предо мной кремнистый путь блестит.
Ночь тиха, пустыня внемлет Богу,
И звезда с звездою говорит.

Відпочиваючи на камені, я дивився на похмуру батарею, що високо вимальовувалась на скелі й багато-багато згадував із мого минулого невільницького життя. Наприкінці подякував усемогучому Чоловіколюбцеві, що подарував мені силу душі й тіла пройти цей похмурий тернистий шлях, не зранивши себе й не принизивши в собі людської гідності.

Заспокоївши себе святою молитвою, я подибав тихенько на город, порушивши глибоку тишу чарівної ночі піснею:

Та нема у світі гірш нікому,
Як сіромі молодому».

Споріднює Шевченка з Лермонтовим і тема «Пророка», якому обидва присвятили свої поезії. Для Лермонтова вірш «Пророк» став одним із найостанніших у його короткому житті, і так, як Лермонтов, цю старозавітну тему не висвітлював у світовій поезії ніхто.

Орас Верне. «Пророк Єремія на руїнах Єрусалиму», 1844 рік
Орас Верне. «Пророк Єремія на руїнах Єрусалиму», 1844 рік

Пропоную на суд читачеві свій переклад цього поетичного заповіту великого російського поета, з українською, як мені здається, душею. В усякому разі я люблю Лермонтова не менше, ніж його поважав Тарас Шевченко, а Тарас Григорович для мене найбільший авторитет.

Михайло Лермонтов

«Пророк»

З тих пір, як вічний судія
Мені дав знання, як пророку,
В очах людей вбачаю я
Сліди неправди та пороку.

Став їм казати про любов,
Хтів дати правди розуміння:
В мене всі ближні знов і знов
Скажено кидали каміння.

Посипав попелом главу,
Із міста втік з порожнім клунком,
І ось в пустелі я живу,
Як птаство, Господа дарунком;

Там Божий маючи завіт,
Тварини всі мені покірні;
І зоряний вчуває світ
Мене у просторі безмірнім.

Коли же містом, мов чужак,
Я пробираюся швиденько,
То люди дітям кажуть так,
З усмішечкою, поганенько:

«Дивіться: приклад ось для вас!
Він гордий був, не вжився з нами:
Дурний, запевнити хтів нас,
Що каже Бог його устами!

Але це бреше він дарма:
Дивіться, він який негідний,
Який похмурий він і бідний,
Який зневажений всіма!»

Ілюстрація до поезії «Пророк» М. Ю. Лермонтова. (Автор ксилографії: Савочкин А. В.)
Ілюстрація до поезії «Пророк» М. Ю. Лермонтова. (Автор ксилографії: Савочкин А. В.)

Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я