Михайло Лермонтов був одним із найулюбленіших поетів Тараса Шевченка. І це стає особливо зрозумілим, коли читаєш листування Шевченка часів його десятирічного ув’язнення та записи в його «Щоденнику» («Журналі»). Про це пише radiosvoboda.org.
У найважчі для себе часи солдатчини Тарас Шевченко неодноразово звертається до своїх друзів із проханням надіслати йому твори Лермонтова, а в «Журналі» цитує їх напам’ять та називає російського поета «наш великий Лермонтов» (запис від 20 липня 1857 року).
![Автопортрет Тараса Шевченка 1857 року](https://gdb.rferl.org/0d2b6183-cf1c-4b93-ab75-7092490a0f5d_w650_r0_s.jpg)
![Малюнок Тараса Шевченка «Казарма», 1856–1857 роки](https://gdb.rferl.org/74f2ac2c-cec0-44ed-a3fa-f28c99eeb507_w650_r0_s.jpg)
![Відтворена землянка Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан (колишнє Новопетровське укріплення)](https://gdb.rferl.org/249a55c1-7e65-4228-962d-d1ed190f608e_w1023_r0_s.jpg)
![У відтвореній землянці Тараса Шевченка в місті Форт-Шевченко, Казахстан](https://gdb.rferl.org/75d50606-c84b-401a-b2a0-dae0b1aef5b4_w650_r0_s.jpg)
![Пам'ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко](https://gdb.rferl.org/d678dd4d-0dc6-41e6-8bc4-4d32c2fb18a4_w650_r0_s.jpg)
![Пам'ятник Тарасу Шевченку в Казахстані у місті Форт-Шевченко](https://gdb.rferl.org/58885fe8-9f7c-425f-965b-8b06b2000695_w1023_r0_s.jpg)
Особливо показовим є запис у «Журналі» від 28 липня того року (цитую за перекладом Леоніда Білецького, «Кобзар», Вінніпег, 1952–1954 роки). Перебуваючи у Новопетровському укріпленні (місто Форт-Шевченко у сучасному Казахстані) та повертаючись уночі до казарми, Шевченко згадує саме Лермонтова.
![«М.Ю. Лермонтов». Автолітографія Олександра Пруцкіх, 1941 рік](https://gdb.rferl.org/92f042f7-c500-44af-9f8a-aa4cb474cab7_w650_r0_s.jpg)
![Хата українського типу в місті П’ятигорську сучасного Ставропольського краю Росії, в якій Михайло Лермонтов у 1841 році прожив останні два місяці свого життя перед загибеллю](https://gdb.rferl.org/39e3770e-ef9c-4de2-beeb-69efb1cfb7f6_w1023_r0_s.jpg)
«Ніч місячна, тиха, чарівна ніч. Як прекрасно, правдиво гармоніювала ця чарівна пустинна картина з чарівними віршами Лермонтова, які я мимоволі прочитав кілька разів як найкращу молитву Творцеві цієї невимовної гармонії у своєму безконечному світотворенні. Не доходячи до форту, на кам’янистому горбку, я сів одпочити і, дивлячись на освітлений місяцем, теж кам’янистий шлях, іще раз прочитав:
Выхожу один я на дорогу,
Предо мной кремнистый путь блестит.
Ночь тиха, пустыня внемлет Богу,
И звезда с звездою говорит.
Відпочиваючи на камені, я дивився на похмуру батарею, що високо вимальовувалась на скелі й багато-багато згадував із мого минулого невільницького життя. Наприкінці подякував усемогучому Чоловіколюбцеві, що подарував мені силу душі й тіла пройти цей похмурий тернистий шлях, не зранивши себе й не принизивши в собі людської гідності.
Заспокоївши себе святою молитвою, я подибав тихенько на город, порушивши глибоку тишу чарівної ночі піснею:
Та нема у світі гірш нікому,
Як сіромі молодому».
Споріднює Шевченка з Лермонтовим і тема «Пророка», якому обидва присвятили свої поезії. Для Лермонтова вірш «Пророк» став одним із найостанніших у його короткому житті, і так, як Лермонтов, цю старозавітну тему не висвітлював у світовій поезії ніхто.
![Орас Верне. «Пророк Єремія на руїнах Єрусалиму», 1844 рік](https://gdb.rferl.org/8550f015-c6e6-4b67-aba9-ac935d153d8d_w650_r0_s.jpg)
Пропоную на суд читачеві свій переклад цього поетичного заповіту великого російського поета, з українською, як мені здається, душею. В усякому разі я люблю Лермонтова не менше, ніж його поважав Тарас Шевченко, а Тарас Григорович для мене найбільший авторитет.
Михайло Лермонтов
«Пророк»
З тих пір, як вічний судія
Мені дав знання, як пророку,
В очах людей вбачаю я
Сліди неправди та пороку.
Став їм казати про любов,
Хтів дати правди розуміння:
В мене всі ближні знов і знов
Скажено кидали каміння.
Посипав попелом главу,
Із міста втік з порожнім клунком,
І ось в пустелі я живу,
Як птаство, Господа дарунком;
Там Божий маючи завіт,
Тварини всі мені покірні;
І зоряний вчуває світ
Мене у просторі безмірнім.
Коли же містом, мов чужак,
Я пробираюся швиденько,
То люди дітям кажуть так,
З усмішечкою, поганенько:
«Дивіться: приклад ось для вас!
Він гордий був, не вжився з нами:
Дурний, запевнити хтів нас,
Що каже Бог його устами!
Але це бреше він дарма:
Дивіться, він який негідний,
Який похмурий він і бідний,
Який зневажений всіма!»
![Ілюстрація до поезії «Пророк» М. Ю. Лермонтова. (Автор ксилографії: Савочкин А. В.)](https://gdb.rferl.org/20f6dee0-31e6-44e9-b9eb-d6a6f063874f_w650_r0_s.jpg)
Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії